Та Сорен мовчав.
- Зрадник! Я йому вірила, а він виявився таким підлим мерзотником…
Вона злісно розвернулась і попрямувала геть, залишивши Сорена наодинці зі своїми роздумами. Він зробив усе, що міг, проте список справ на сьогодні у нього не завершився. За мить він перемістився у гуртожиток. Потрібно було забрати того листа…
Глава двадцять третя
Змова
«Що ж, я таки не помилився. Вона відіслала у Данію листа, Фламу, розповівши правду про Лілліан. А за кілька годин я перехопив ворона. У відповіді йшлося про те, що у Флама є гарний план.»
Еріан відклав записку і задумався. Він був вдоволений тим, що все правильно передбачив. Та от що ще вона знає? Чи не буде сюрпризів, коли Моріус заявиться у Академію?
Він відкинувся на спинку крісла і зітхнув. План, що вони удвох склали, мав би бути бездоганним. Проте, його спільник геть непередбачуваний... Хлопець заплющив очі і пригадав події вчорашнього дня. Жах на обличчі Лілліан і ненависть в її очах. Краще б вона його тоді убила… А зараз він мусив мучитися, розриваючись між тим, що потрібно було зробити, і тим, що він відчував до неї. Та тепер вона його ненавидить однозначно.
- Гм, синку… До тебе вже дійшли новини із Англії? – Моріус майже розлігся у своєму кріслі і погладжував рідку руду борідку на масному обличчі. Виглядав він якось надто спокійно. – Уявляєш, ця маленька негідниця вигнала звідти Еріана. І Росамунд. Феланда від люті вогнем плеще.
Флам замислився. Так, він уже знав про це. Та більше його цікавило, що Моріус придумав.
- То що ти збираєшся робити, батьку? – запитав він.
- Хм, дай-но подумати… - Моріус знову потер бороду. – Ну, Лілліан потрібно провчити однозначно.
- Як? – не вгавав Флам.
Моріус раптом піднявся з крісла і пильно приглянувся до сина.
- Та не хвилюйся ти так! Що, віддати її тобі?
Флам здивовано поглянув на тата. Авжеж, вона була йому потрібною, і неабияк.
- Проте, що з неї візьмеш… - задумливо примружився Моріус. – Бездушна оболонка, скільки там тієї магії… Шкода, що Екторіна покинула свій пост. А було б цікавіше.
- Ну, там багато цікавих персонажів, тату. Дівчина із Японії чи Юі…
Моріус аж розплився задоволеною гримасою.
- Так, Мортенова друга донечка – незрівнянної краси діамант. І я не про зовнішність. – він аж прицмокнув. – Та старший Сандервік її так просто не віддасть. Він горлянку перегризе швидше, ніж ти встигнеш кинути на неї оком. Може, із срібноволосим простіше буде, мм? Чого вартує японка?
- Ні, із Сореном ситуація ще гірша. Недавно надійшла інформація, що вона його очистила. Від Мортенового гіпнозу.
Від несподіванки Моріус аж присів назад у крісло. Такого він точно не чекав. Виходить, молодший Сандервік тепер теж неконтрольований, а це безперечно було йому не на руку, бо старий Еберг планував цим скористатися.
- Ох… то у Сандервіків у руках ще один діамант?
- Не те, щоб… - Флам якось знітився. – Вона лише володіє силою зцілювати. І від нечисті теж.
- То це б нам неабияк пригодилось! – Мортен аж загорівся свіжою ідеєю.
- Не цього разу. Одразу ми все не вирішимо. Та й я ще дещо дізнався. Такий собі Вільям Мірдлоу уже використовував її здібності. І приготував з їх допомогою непоганий козир. Та поки що ми не можемо це використати. Давай спочатку із Лілліан розберемось. Може, все-таки, віддаси її мені?
Моріус знову хитро примружився. Йому було цікаво, чого то син раптом так зацікавився білявкою Ліллі. Хіба що він просто хотів її провчити. Той ще деспот!
- А що Роселінд? Її чому залишили? – поцікавився Еберг.
- Вона начебто здружилась із Юі. Та й не пхала Лінда свого носа в усі ці справи.
- Он як. Навіть не знаю, добре це, чи погано… - старий підпер підборіддя рукою і відвернув погляд у вікно. – Що ж, заглянемо туди.
Та як не дивно, Еберги із Данії з’явились не одразу, а дочекавшись вихідних. Мабуть, аби у Академії не було навчання і студенти не сновигали коридорами. Лілліан чекала гостей ще відтоді, як прогнала Еріана й близнючку Рос. І от суботнього надвечір’я у вестибюль вплив Моріус, помахуючи ціпком. За ним – Феланда й Флам. Нарешті на обличчі Моріуса можна було побачити хоч якусь емоцію – гнів.