- Що ж, маленька паршива негіднице… Скажи мені, як тобі вистачило сміливості прогнати Еріана із Академії? Що ти собі дозволяєш? – він аж кипів від люті, бризкаючи слиною.
- І не тільки, - незворушно озвалась Феланда, - Росамунд вона теж прогнала.
Лілліан спокійно дивилась на старого Еберга. Чомусь її він зовсім не лякав. За кілька секунд на сходах з’явився Дортерус і мовчки спустився вниз, ставши поруч Лілліан за кілька кроків.
- Цьому місцю не потрібні убивці магів. – монотонно озвалась Ліллі і перевела погляд на Феланду. – Сьогодні ви не хочете обійматися?
- Що? – аж скипіла та. – Закрий рота, нахабо!
Моріус підійшов на кілька кроків ближче.
- Здається, ви забули, яке у кожного тут місце. Ти надто самовпевнена, Лілліан. – на його чолі аж виступили грубі вени й увесь він почервонів. – Нагадати тобі, що буває за непослух?!
Флам лише злорадно осміхнувся, зблиснувши очима.
- Я, - продовжив Моріус, - рознесу це місце на дрібні піщинки, а із тебе видушу все повітря. Твоє тіло лише стане непотрібною пустою ганчіркою, ти навіть не будеш людиною, адже твоя ілюзорна сутність нічого не вартує! Фламе! Покажи їй, якими мають бути справжні Еберги!
Дортерус вмить підійшов ближче. Та Флам лише встиг ступити крок уперед, як раптом дорогу йому перегородив Еріан. Він зненацька з’явився із повітря і заступив собою Лілліан.
- Не поспішай. – грізно озвався він до Флама, зблиснувши очима.
- Ох, у тебе раптом з’явився захисник? – зловтішно хмикнув Моріус. – Яка несподіванка!
- Що це ти робиш, Еріане? – вражено озвалась Феланда. Та хлопець і не глянув у її бік.
Лілліан розгублено перевела погляд на Дортеруса. Він і сам не чекав появи Еріана і його це відверто спантеличило.
- Авжеж, неочікувано. – зневажливо посміхнувся Еріан. – Я… кохаю Лілліан, тому захищатиму її до самого кінця. Від будь-кого.
Нараз повисла мовчанка. Моріус здивовано витріщився на Еріана, як і всі інші.
- Що?! – аж скрикнула Феланда. – Що ти в біса верзеш?!
Моріус раптом розреготався, а Флам все ще не міг повірити в те, що почув.
- Ха-ха-ха! – Моріус аж за живіт ухопився.
- Та що з тобою, Еріане?! Припиніть негайно цей цирк! – розлютилась Феланда.
- Помовч! – гукнув їй Моріус і раптом посуворішав. – Якщо ти не божевільний, Еріане, тоді хтось із вас двох точно не Еберг…
- Це… неможливо… - Дортерус перевів погляд на Лілліан.
- А що тут неможливого? – до них раптом підійшла Роселінд і люб’язно вишкірилась до Моріуса. – Рада тебе бачити, дядечку.
- Ох, люба моя… - вимушено всміхнувся він їй у відповідь. – Ти ж знаєш щось напевне, га?
- Хтось із них двох точно не Еберг. – повторила вона слова дядька. – Як гадаєш, дядечку, хто це?
Моріус допитливо глянув на Лінду, а за тим перевів погляд на Лілліан. Дортерус, спіймавши той погляд, одразу ухопив сестру і відтягнув трохи убік. А потім Моріус перевів погляд на Феланду. І, лише глянувши на її зблідле перелякане обличчя, зрозумів. Враз він стукнув ціпком по підлозі. Від того місця розлетілась сяючими тріщинами магія. Вмить вона дісталась Феланди і оповила сяючим кільцем. Після цього із землі піднялись магічні грати, оточивши її. В них вона була геть безсилою.
- Огидна шльондро! – обличчя Моріуса перекривило і воно стало остаточно сердитим. – Я не тратитиму на тебе дорогоцінний час, твою долю вирішить Ларс…
Сорен, причаївшись, стояв на сходах, що вели у директорський кабінет і вичікував необхідного моменту. Єдине, що його непокоїло, це те, що там внизу був і Дортерус. Не варто йому було в усе це втручатися, адже якщо й він потрапить під гарячу руку старого Еберга – витягти його буде важко. Гаразд, що нікого із дівчат не було поблизу. Та раптом він помітив, як через круглу залу у напрямку відокремлених кабінетів прямувала Роселінд.
«Коли вона встигла?» - здивувався хлопець. Аж раптом він побачив, як їй навпроти вийшла Юі.
- Тільки не це! – враз занепокоївся він. Паскудниця Лінда відволікала його від головного і, коли вона зненацька сильно ударила Юі і та безсило упала, він не зміг ігнорувати.
Тим часом Моріус люто обернувся до Еріана.
- Ти… - прошипів він.
- Стривай! – зупинив його Еріан. - Мене теж чекає покарання, я знаю. Але Лілліан… Вона не ілюзія… Вона справжня. Тому облиш її.