- І що ж ти тут робила, сестричко? – в’їдливо перепитав він.
- Ну… - невпевнено почала близнючка, злякано зупинившись. – Я почула тут якийсь шурхіт. Подумала, що це Лінда, я якраз її шукала, тож пішла глянути. Але нікого так і не побачила.
- Якось… Я тобі не вірю. – прищурився Флам. – Чого б це Лінда вешталась так пізно біля темниць?
- От… Я теж про це подумала. А що ти тут робиш? – Рос відступила кілька кроків назад, та Флам підійшов знову.
- Я слідкую за порядком. Де вони?
- Про кого ти? – Росамунд вдавала, що не розуміє.
Сорен причаївся і слухав розмову. Флам уже в курсі, що темниці пусті, і саме шукає їх. Це погано, що він наткнувся на Рос. Одразу зрозуміло, що вона допомогла утекти.
«Карін надзвичайно спостережлива…» - промайнуло в його голові.
- Не прикидайся, Рос. Напіврозкладені тіла охоронців у темниці свідчать про те, що там уже побував Сорен. Як вони змогли вибратися непоміченими? Лише тим проходом, що виходить у колонну залу, із якої ти щойно прибігла. – Флам підступав усе ближче й ближче.
Сорен, довго не думаючи, тихо перемістився і став позаду Флама, вичікуючи потрібний момент. Його очі яскраво світились у сутінках.
- Ти допомогла їм втекти, Рос. – у руках Флама раптом з’явилась сяюча нагайка. І тут він різко розвернувся, замахнувшись нею у бік Сорена. Та хлопець швидко відреагував і, замахнувшись крилом, відбив кінець нагайки і зачепив гострими перами Флама, розсікши йому обличчя у кількох місцях. Кров бризнула аж на Росамунд і та нажахано відступилась назад.
Флам одразу кинувся до нього, але той ухилився і з усієї сили ударив його кулаком в груди.
- Táge’vaék din magí til’énden! – владно прошепотів Сорен заклинання і його магія розійшлась тілом Флама, поваливши його з ніг.
За мить він швидко підбіг до Рос, ухопив її за обидві руки і зник.
Коли вони з’явились, дівчата аж перелякались, витріщившись на до смерті перелякану і забризкану кров’ю Росамунд. Її усю аж трясло. Вона намагалась щось сказати, але їй наче бракувало повітря і чулось лише якесь схлипування.
- Що сталось? – Юі одразу підійшла до близнючки. – Вже все гаразд, заспокойся. – і посадила її на диван.
- Я зустрів Флама. Він шукав нас і зрозумів, що Рос допомогла втекти. Я нагодився якраз вчасно. Думаю, він би її убив або ж кинув у в’язницю.
- Коли вони приїдуть? – схвильовано запитала Юі. – Скільки ще чекати?
- Зараз ми неподалік тутешньої Академії, від Університету до Рьо́дгордсвей щонайменше хвилин п’ятнадцять. Сподіваюсь, за ними ніякої погоні.
- Не хвилюйтесь… - нарешті змогла заговорити Росамунд. – Хілберт знає, що робить. Нас… не знайдуть. Принаймні, не скоро. Як і його автомобіль...
За десять хвилин прочинились вхідні двері і всередину поспіхом зайшло двоє чоловіків, тримаючи попід руки Еріана.
- Rénse.- озвався один із них і вони обернулись у Дортеруса й Хілберта. Хлопця на підлогу обличчям униз і Морріс одразу схилився над ним.
- Messekjolágt. – тихо мовив він і очі його на мить засяяли, а потім повільно згасли. Він підвів голову і аж тепер помітив близнючку. – Рос?
Хілберт хутко підвівся і Росамунд кинулась йому в обійми. Усі неоднозначно переглянулись.
- Ох… Як добре, що ти тут… - лагідно пробурмотів він, погладивши дівчину по голові. І раптом спіймав здивовані погляди. – Не дивіться так на нас…
- Ну, це якось неочікувано, Хілберте. – спантеличено відповів Дортерус. – Ви зустрічаєтесь?
- Ми… одружились рік назад. – ніяково відповів той і якось винувато посміхнувся. – Про це ніхто не знає, інакше Еберги просто б оскаженіли.
Сорен аж рот роззявив, почувши це.
- Одружились? – перепитав він. – Як це так ви «одружились»? Якого ж тоді мені на навчання підіслали Рос? Вона, між іншим, вішалась мені на шию! – уже сердито додав він.
- Рос прислав не я, ти й так це розумієш. Проте, вона мусила погодитись на це, щоб дізнатися, що задумала Лінда. Тому підкорялась наказам сестри й інших Ебергів.