— От і добре, — сказав Ксемеріус. — Нема причини гіпервентилювати[48]. Наш бабський дурисвіт зберіг усі свої гарненькі біленькі зубки. І він знай лається — гадаю, це хороший знак.
Слава Богу. Слава Богу. Слава Богу.
Зате ось-ось гіпервентилювати збирався Джордано. Мені було по цимбалах. Його вереск більше мене не обходив. Навіть навпаки, мені було смішно спостерігати за тим, як його обличчя між борідками змінювало свій колір від темно-рожевого до фіолетового.
Містер Джордж устиг саме вчасно, щоб перешкодити Товстогубому ляснути мене по щоці.
— Сьогодні було ще гірше, якщо таке взагалі може бути, — Джордано буквально звалився на витончений стілець і витер чоло хусточкою того ж кольору, який мало наразі і його обличчя. — Вона витріщалася перед собою скляним поглядом, і якби я не знав, то вирішив би, що вона під наркотою!
— Джордано, прошу вас… — сказав містер Джордж. — У нас усіх сьогодні не найкращий день…
— Як… він почувається? — запитала Шарлотта тихо, скоса поглядаючи на мене.
— Відповідно до обставин, — серйозно відказав містер Джордж.
І знову Шарлотта кинула на мене короткий допитливий погляд. Я похмуро подивилась у відповідь. Невже вона знаходила хворобливу втіху в тому, що знала щось, про що думала, буцімто мене це страшенно цікавить?
— Сон рябої кобили, — сказав Ксемеріус. — Почувається він чудово, повір мені, золотко! Він щойно вмолотив величезний телячий шніцель зі смаженою картоплею і салатом. Це називається «відповідно до обставин»?
Джордано злився, що його ніхто не слухає.
— Я тільки не хочу, щоб врешті-решт звернули все на мене, — заверещав він і відсунув стільчик убік. — Я працював із невідомими талантами і великими людьми, але ще ніколи, жодного разу не зустрічав нічого подібного.
— Дорогий Джордано, ви знаєте, як ми високо вас цінуємо. Немає нікого, хто краще виконав би завдання підготувати Ґвендолін до… — містер Джордж замовк, бо Джордано ще більше випнув нижню губу і закинув назад голову з непорушною зачіскою.
— Не кажіть потім, що я вас не застерігав, — випалив він. — Це все, що я вимагаю.
— Домовилися, — сказав містер Джордж, зітхнувши. — Я… ну, то гаразд… Я передам це далі. Ходімо, Ґвендолін.
Я вже відстебнула спідницю й повісила її акуратно на стільчик біля рояля.
— До побачення, — попрощалася я з Джордано.
Він досі дувся, як та жаба.
— Я боюся, мені не вдасться цього уникнути.
Дорогою в алхімічну лабораторію, яку я вже знала навіть із зав’язаними очима, містер Джордж розповів мені про те, що трапилося сьогодні вранці. Він був дещо здивований, що містер Марлі не поінформував мене про події, а я полінувалася пояснювати, чому так вийшло.
Ґідеона послали з невеликим завданням (що це було за завдання, містер Джордж не захотів розповісти) в минуле (рік містер Джордж теж не назвав), а за дві години його знайшли непритомним у коридорі неподалік від підвалу, де зберігається хронограф. На лобі в нього було садно, очевидно, від удару чимось схожим на палицю. Ґідеон не міг нічого згадати, нападник, імовірно, причаївся і вдарив з-за рогу.
— Але хто?..
— Ми не знаємо. Тяжка ситуація, і саме в нашому нинішньому становищі. Ми його ретельно обстежили і не знайшли жодного сліду від уколу, що могло б свідчити про те, що в нього взяли кров…
— Але невже забракло б крові з рани на лобі? — запитала я, внутрішньо здригаючись.
— Атож, могло бути й так… — визнав містер Джордж. — Але якщо… хто-небудь хотів діяти напевно, кров узяли б інакше. Еге ж, є сила-силенна варіантів, які пояснюють те, що сталося. Ніхто не знав, що цього вечора там з’явиться Ґідеон, тож малоймовірно, що чекали саме на нього. Швидше за все, йдеться про випадкову зустріч. У… певні роки тут було повно-повнісінько всіляких висадників, пачкарів, контрабандистів, злочинців, декласованих елементів у найширшому розумінні. Як на мене, це був прикрий збіг, — він кахикнув. — Хай там як, а нічого поганого з Ґідеоном не сталося, принаймні доктор Байт не знайшов жодних серйозних травм. А отже, ви можете, як і було заплановано, вирушити на суаре в суботу опівдні, — він розсміявся. — Як звучить! Суаре в суботу опівдні.
Ага, ха-ха-ха, дуже смішно.
— А де зараз Ґідеон? — нетерпляче запитала я. — У лікарні?
— Ні. Він відпочиває… я сподіваюся. У лікарні йому зробили комп’ютерну томографію, і, оскільки, дякувати Богу, вона була без змін, він зараз же сам себе виписав. Учора ввечері абсолютно несподівано приїхав його брат…
48
Гіпервентиляція — фізіологічний термін, підвищена вентиляція легенів внаслідок посиленого дихання, відбувається у багатьох критичних станах.