— Ось. Ваш перстень, — сказала я. — А скільки вам років, містере Джордж? Можна мені дізнатися?
— Сімдесят шість, — зізнався містер Джордж. — Я з цим не криюся.
Я дивилася на нього. Досі я не замислювалася ще серйозно над тим, скільки йому років, але в будь-якому разі щонайменше років би десять скинула.
— Отже, в 1956 році вам було…
— Двадцять один. Це був рік, коли я став до праці тут помічником адвоката і вступив у Ложу.
— Чи знайомі ви з Вайолет Перплплам, містере Джордж? Це подруга моєї двоюрідної бабусі.
Містер Джордж підвів брову.
— Ні, не думаю. Ходімо, я відведу тебе до автомобіля, мама, напевно, нетерпляче чекає на тебе.
— Напевно. Містере Джордж…
Але містер Джордж вже відвернувся й рушив до виходу. Мені не залишалося нічого, як піти за ним.
— Завтра тебе знову заберуть зі школи. Мадам Россіні без тебе не обійдеться, бо треба поміряти вбрання, потім Джордано спробує ще чогось тебе навчити. Ну, й елапсувати тобі теж треба.
— Схоже, буде класний день, — утомлено сказала я.
— Але ж це ніяка не магіяі — шепотіла я, хоч і була шокована.
Леслі зітхнула.
— Не в розумінні фокус-покус-сім-салабім, можливо, але це магічна здатність. Це магія Крука.
— Це радше якась примха, — сказала я. — Щось, через що з тебе глузуватимуть, чому нізащо в світі не повірять.
— Ґвен, якщо в когось є надприродне сприйняття, це не примха. Це — талант. Ти бачиш привидів і можеш із ними спілкуватися.
— І демонів, — прикинув слівце Ксемеріус.
— Крук у міфології відповідає за зв’язок між людьми та божественним світом. Круки — посередники між живими та мертвими. — Леслі повернула папку, щоб я могла прочитати, що вона знайшла про Крука в інтернеті. — Ти повинна визнати, що це дуже точно пасує до твоїх здібностей.
— І до кольору волосся, — сказав Ксемеріус. — Чорне, як крукове пір’я.
Я закусила губу.
— Але в пророцтві це звучить як… ну, не знаю… як щось дуже могутнє і важливе… Неначе магія Крука — це щось на кшталт таємної зброї.
— Цілком може бути, — мовила Леслі. — Якщо ти більше не вважатимеш, що це лише примха, яка дозволяє тобі бачити привидів.
— І демонів, — знову додав Ксемеріус.
— Як би я хотіла мати тексти пророцтв, — сказала Леслі. — Мені страшенно цікаво, як це звучить в оригіналі.
— Напевно, Шарлотта знає їх усі напам’ять, — кинула я. —
Думаю, вона їх вивчила на своїх заняттях з містики. Вони взагалі постійно римують усе, що говорять. Вартові. Навіть мама. І Гідеон.
Я швидко відвернулася, щоб Леслі не помітила, як мої очі раптово наповнилися сльозами, але було пізно.
— О ні, сонечко ти моє, тільки не треба знову плакати! — Вона подала мені носовичок. — Ти перебираєш міру, справді.
— Ні, не перебираю. Ти що, не пам’ятаєш, як ти лила сльози три дні поспіль через Макса? — схлипнула я.
— Звичайно, пам’ятаю, — сказала Леслі. — Минуло всього лише півроку.
— Тільки тепер я можу уявити, як ти тоді почувалася. І можу зрозуміти, чому ти краще хотіла б померти.
— Ох і дурепою я була! Ти весь час була зі мною і торочила, що Макс не вартий того, щоб узагалі про нього думати, бо він поводився як велике «ге». І що треба почистити зуби…
— Ага. І грала пісня «The winner takes it all»[54] постійно, по колу.
— Це я можу влаштувати, — запропонувала Леслі. — Якщо тобі це допоможе…
— Ні. Але ти можеш подати мені японський ніж для овочів. Я зроблю собі харакірі.
Я впала на ліжко горілиць і заплющила очі.
— Дівчата з усього роблять трагедію, — зауважив Ксемеріус. — Подумаєш, хлопець був не в гуморі й дивився спідлоба, бо він дістав чимось по голові, а для тебе вже світ іде крізь землю.
— Він мене не кохає, — промовила я в розпачі.
— Ти не можеш цього знати, — заперечила Леслі. — 3 Максом усе було ясно: за півгодини по тому, як він мені сказав, що все скінчено, вже бачили, як він у кінотеатрі цілується з Анною. Але це Ґідеонові не закинеш. Просто в нього теє… кишка тонка.
— Але чому? Якби ти бачила, як він на мене подивився! Неначе гидує. Наче я… мокриця якась. Я цього просто не витримаю.
— Пару хвилин тому ти порівнювала себе зі стільцем, — похитала Леслі головою. — Запануй нарешті над собою. Містер Джордж має рацію: тільки-но в гру вступає кохання, здоровий глузд говорить «до побачення». Але ж ми стоїмо на порозі найважливішого відкриття.
Якраз уранці, коли Леслі прийшла до нас і ми зручно влаштувалися на моєму ліжку, у двері постукав містер Бернард (він ніколи раніше так не робив) і поставив на стіл тацю з чаєм.
54
«The winner takes it all» («Переможець отримує все») — пісня шведської групи «АВВА», випущена як перший сингл з альбому «Super Trouper» 21 липня 1980 року.