Невдовзі повернеться Мікстер. І чого нам тоді чекати?
Пам’ятайте, дорогий читачу, про все це ви дізналися першими. Цілком таємно та цілком конфіденційно.
1957
Рапорт Управління поліції Лос-Анджелеса
«Конфіденційно»
Відділ внутрішніх розслідувань
10 лютого 1957 року
СКЛАВ: сержант Д. В. Фіск
НОМЕР ЖЕТОНА 6129
НА ЗАПИТ: заступника начальника поліції Лос-Анджелеса, шефа-детектива Тада Ґріна
ТЕМА: Вайт, Венделл А., Відділ вбивств
Сер:
Коли ви доручали мені провести це розслідування, то відзначали, що чудові результати офіцера Вайта на іспитах на звання сержанта після двох невдалих спроб і дев’яти років служби вас здивували, особливо у світлі недавнього підвищення до звання капітана лейтенанта Дадлі Сміта. Ретельно розслідувавши справу офіцера Вайта, я встановив кілька неоднозначних фактів, які неодмінно вас зацікавлять. Оскільки ви маєте доступ до справи офіцера Вайта і до записів про проведені ним арешти, то я дозволю собі зосередитися тільки на цих фактах.
1. Вайт, у якого немає дружини та близької рідні, уже кілька років підтримує інтимні стосунки з такою собі Лінн Марґарет Брекен, 33 років. Подейкують, що ця жінка, яка є власницею магазину одягу «Вероніка» в Санта-Моніці, у минулому була проституткою.
2. Вайт, якого було переведено до Відділу вбивств у 1952-му році лейтенантом Смітом, проявив свої професійні якості, на які сподівався (тепер уже) капітан Сміт, далеко не одразу. Відомий, наприклад, випадок, який стався іще у 1952—1953 роках, коли Вайт, працюючи під керівництвом Сміта у Підрозділі нагляду, на чергуванні застрелив двох осіб. Продовжував він працювати у такому ж ключі і після того, як убив (у квітні 1953 року) під час розслідування справи «Нічної сови» підозрюваного Сільвестра Фітча. Одначе, як не дивно, після цього на нього перестали надходити скарги, пов’язані із застосуванням фізичного насильства (удвічі дивнішим це видається, якщо ознайомитися із його особистою справою за період 1948—1951 років). Зокрема, відомо, що аж до весни 1953 року Вайт регулярно відвідував громадян, засуджених за застосування насильства до жінок, які звільнилися достроково, і чинив на них фізичний та вербальний тиск. Однак всі факти вказують на те, що уже упродовж чотирьох років він цю незаконну практику не застосовує. Вайт поводиться так само імпульсивно (як ви пам’ятаєте, дізнавшись, що його колишнього напарника Стенсленда засудили до страти, він вибив у приміщенні Відділу вбивств кілька вікон, за що дістав сувору догану), однак відомо також, що він кілька разів відмовлявся від спільної роботи з лейтенантом/капітаном Смітом у Відділі організованої злочинності, попри те, що це могло суттєво ускладнити його стосунки зі Смітом, фактичним куратором Вайта. Мені розповідали, що Вайт відмовлявся від завдань, пов’язаних із застосуванням насильства, бо — цитую — «уже духу не вистачить на таке». Це дуже цікаво, зважаючи на його досвід і репутацію.
3. Навесні 1956 року Вайт взяв усю відпустку за минулі роки — якраз тоді, коли виконавчим обов’язки начальника Відділу вбивств став капітан Е. Дж. Екслі. (Усім відомо, що Вайт і капітан Екслі ворогують від часів розслідування сумнозвісного «Кривавого Різдва» у 1951 році). Під час відпустки Вайт, чиї бали в Академії вказували на середній рівень інтелекту, відвідував заняття із криміналістики та судової медицини, а також пройшов (за власний рахунок) курс ФБР «Теорія кримінального розслідування» у Квантіко, штат Вірджинія. До відвідування цих занять Вайт двічі намагався скласти іспит на звання сержанта і обидва рази провалювався; з третьої спроби він склав іспит, набравши 89 балів, і тепер мусив отримати звання сержанта до кінця 1957 календарного року.
4. У листопаді 1954 року Р. А. Стенсленда було страчено у тюрмі Сан-Квентін. Вайт попросив дозволу бути присутнім і дістав його. Ніч перед стратою він провів у камері зі Стенслендом, вони по-чорному пили. (Помічник начальника в’язниці сказав, що дивився на таке порушення правил крізь пальці через повагу до поліцейського минулого Стенсленда). Капітан Екслі також був присутній під час страти, але невідомо, чи вони із Вайтом перед або після неї перекинулися бодай словом.
5. Найцікавіше — на десерт. Інтерес цей факт викликає насамперед з огляду на стійку (можливо, навіть дедалі більшу) увагу Вайта до справ, пов’язаних із побиттям та (тепер уже) вбивствами жінок. Зокрема, Вайт проявив неабиякий інтерес до кількох однотипних вбивств проституток, на його думку, пов’язаних між собою: вбивства відбулися протягом останніх кількох років у кількох місцях на заході Сполучених Штатів. Імена жертв, дати і місця вбивств такі: