І тепер сто шістнадцять сторінок його розслідувань, які поки що нікуди, окрім глухого кута, не вели, відправляються із ним у відділок «Голлівуд».
Так само як і інша важлива для нього справа, яку він без кінця перечитував та перевіряв. Стенс був би задоволений, бо кожна сторінка в цій теці — то цвях у труну Еда Екслі. Бадовою спиною й досі ганяли сироти, коли він промовляв ці слова.
«Нічна сова».
Він повернувся до розслідування «Нічної сови», не припиняючи цікавитися убивством Кеті Джейнвей. Кеткарт, ниточка порнографії, докази, які приховували, — усе це уже могло попсувати репутацію Екслі. Час зіграв тоді проти нього — Бад був недостатньо меткий, аби швидко все розв’язати, чорномазі втекли, і Екслі їх просто розстріляв. Справу «Нічної сови» закрили, проігнорувавши купу дивних і незрозумілих фактів. Минуло кілька років, він знову взявся за убивство Кеті Джейнвей і дещо накопав. Маленька Кеті змушувала його безкінечно думати про бійню в «Нічній сові».
Довелося попрацювати головою.
Тоді, у 1953-му, двоє знайомих Кеті Джейнвей — Двайт Жілетт і Сінді Бенавідес — розповіли йому, що незадовго до смерті Кеткарта у барах з’явився якийсь хлопець, схожий на Дюка, який нібито хотів «перебити йому бізнес». Але що там було перебивати — на Дюка працювало дві заїжджених кобили. Але, можливо, йшлося про ті грандіозні плани Дюка Кеткарта, пов’язані із розповсюдженням порнографії? Це лише спершу його балачки здавалися маячнею завзятого базіки, але Енґлеклінґи стверджують, що він підійшов до справи відповідально й приніс детально опрацьований план: вони друкують журнали, він їх продає, вони просять Мікі Коена про стартовий капітал.
Отже, факти.
Він навідався до Дюка додому після бійні в «Нічній сові». У квартирі було прибрано, усі відбитки пальців знищено, але хтось порпався у шафі Дюка. У помешканні знайшовся телефонний довідник Сан-Бернардіно зі сторінками, загнутими на розділі із номерами друкарень. Піт і Бакс Енґлеклінґи володіли друкарнею в Сан-Бернардіно; з цього ж міста походила й одна із жертв «Нічної сови» — Сьюзен Ненсі Леффертс.
Гаразд, тепер — до висновків патологоанатома.
Тіло Кеткарта ідентифікували за двома пунктами: шляхом порівняння фрагментів зубного протезу із тим, що було у тюремній медичній карті Кенткарта, і завдяки спортивній куртці із монограмою «Д.К.». Протези були стандартні — на такі у в’язниці може розраховувати кожен в’язень у Каліфорнії.
У Бада з’явилися сумніви. А потім він згадав те, що було відомо лише йому.
Кеті Джейнвей розповіла про «милий» шрам на грудях Дюка. У протоколі розтину, складеному доком Лейманом, про шрам немає ані слова, а в груди Кеткартові не стріляли. І останнє: зріст Кеткарта, згідно з тюремною картою,— 172 сантиметри, а вбитий у «Нічній сові» мав зріст 176 сантиметрів.
Висновок: у «Нічний сові» вбили двійника Кеткарта, а не його самого.
Причина?
Через порнуху.
Сінді Бенавідес і Дюк Кеткарт були вже готові продавати її; розслідуванням цих порножурналів опікувалися тоді хлопці із Відділу моралі — він ознайомився зі звітами усіх чотирьох, які вели цю справу, і всі вони не знайшли нічого, вартого уваги. А потім раптово помер Расс Міллард, і про ці журнали взагалі забули. А брати ж Енґлеклінґи розповіли, як до них звернувся Дюк Кеткарт, як вони навідалися у в’язниці до Мікі Коена, як він відмовився дати їм грошей. На їхню думку, Мікі Коен міг замовити вбивства в «Нічній сові» нібито з моральних переконань. Що за дурня! А якщо Мікі й справді стоїть за «Нічною совою», але з іншої причини? Екслі в одному зі звітів зазначав, що вони із Бобом Ґаллодетом почали розробляти цю версію, але потім чорні втекли із в’язниці і ту бійню повісили на них.
А в нього склалася власна теорія.
Може, Коен проговорився про наміри Кеткарта/Енґлеклінґів комусь із в’язнів, або це міг зробити, скажімо, Дейві Ґолдман? А раптом цей в’язень, звільнившись, під виглядом конкурента-сутенера зібрав про Дюка достатньо інформації? Може, він убив Дюка, вкрав його одяг, почав видавати себе за нього, але випадково загинув у «Нічний сові», бо Кеткарт полюбляв там бувати. Або, що здається набагато імовірнішим, приїхав туди на зустріч зловмисників, щось пішло не так, вбивці поїхали, а потім повернулися з дробовиками і пристрелили того, хто видавав себе за Кеткарта, а заодно з ним ще й п’ятьох ні в чому не винних людей, щоби замаскувати вбивство під пограбування?
Він почав працювати над своєю версією.
Спершу перевірив списки звільнених з в’язниці Мак-Ніл: у період між зустріччю Енґлеклінґів із Коеном та стріляниною в «Нічний сові» з тюрми вийшли лише чорні або білі, які були за комплекцією занадто великі або занадто маленькі, аби вдавати із себе Кеткарта. Але ж Коен міг тріпатися про плани Кеткарта, і про них міг дізнатися через четверті-п’яті руки хтось, хто й не перебував у в’язниці.