Ед посміхнувся — сказане Смітом цілком узгоджувалося з його планом.
— Загалом, я згоден, і вже наказав одному зі своїх людей перевірити старі реєстрації. Але, може, нам варто робити все по порядку? Отже, спершу визначмо, хто керуватиме розслідуванням.
— Ед, хай які були у тебе мотиви, я вважаю, — закашлявся Елліс Лоу, — ти зробив правильно, коли застрелив цих покидьків. Однак, на мою думку, якщо ми призначимо керівником тебе, то преса і громадськість нас просто з’їсть. Думаю, краще тобі залишатися у цьому розслідуванні на других ролях.
— Я втомився бути негідником, — вибухнув раптом гнівом Екслі, — якого обливають брудом уже в новинах о шостій ранку, і мені набридло те, що моє особисте життя обсмоктують у газетах. Це вже не кажучи про те, що я найкращий детектив у…
— Так, ти найкращий наш детектив, — перебив його Паркер, — і я чудово розумію, як тобі кортить відігратися за ці приниження. Але Елліс має рацію — для тебе це занадто особиста справа. Я призначаю керівником розслідування Дадлі. Він набере собі команду із Відділу вбивств та інших відділів і почне працювати.
— А я? Що робити мені?
— Дозволяю тобі обрати все, що забажаєш, — тільки ж берегів не плутай, — відповів Паркер.
— Я хочу вести власне незалежне розслідування, — твердо промовив Екслі. — З допомогою своїх помічників із Відділу внутрішніх розслідувань та ще двох офіцерів на мій вибір.
— Я не проти. Дадлі, що скажеш?
— Думаю, це по-чесному. І кого ж ти собі хочеш взяти в помічники, приятелю?
— Джека Вінсеннса та Бада Вайта.
У Сміта щелепа ледве не відпала.
— Дивних напарників ти обрав, — сказав Паркер, — але хай буде — справа теж не зі звичайних. Дванадцять днів, джентльмени. І ні хвилиною більше.
Розділ 53
Прокинувшись на канапі, Джек написав Карен записку:
«Мила, я згоден — покарання має бути чесним, і я повністю винен у тому, що оскандалив Елліса. Але ночувати два місяці на цій проклятій канапі — це вже занадто; якщо вже Управління поліції мене пробачило, то, може, і тобі варто? Я вже шість тижнів ані краплі не випив, можеш пересвідчитися в цьому, поглянувши на календар, прикріплений до дверцят шафи. Ні, я не очікую, що ти про все забудеш і робитимеш вигляд, ніби між нами все добре, але бодай дозволь мені усе виправити. Я хочу виправити усе: хочеш вчитися на юриста — чудово, але я можу голову дати на відсіч, що ти зненавидиш цю професію. У травні я виходжу на пенсію; можливо, мені вдасться влаштуватися шефом поліції якогось невеликого містечка неподалік пристойного юридичного коледжу. Дай мені шанс все виправити, скажи хоча б щось, бо від твого крижаного мовчання мені вже зриває дах, а зараз мені не можна божеволіти, бо мені доручили вести дуже важливу для мене справу. Наступний тиждень або близько того я, швидше за все, працюватиму до пізньої ночі, але я дзвонитиму й навідуватимуся.
Дж.»
Він одягнувся і став чекати на телефонний дзвінок. На столі в кухні знайшов каву і записку від Карен:
«Дж.
Я останнім часом поводжуся, як сука. Пробач мене; думаю, нам вже час поговорити чесно й помиритися. Коли я повернулася додому, ти вже спав, інакше я обов’язково затягнула би тебе до спальні.
Цілую, К.
P. S.: Одна дівчина на роботі показала мені цей журнал, і я подумала, що тобі буде цікаво подивитися. Я знаю, що ти знаєш Екслі, про якого зараз усі говорять».
На столі лежав випуск журналу «Сказане тихцем» — «Найбрудніші подробиці в наших статтях». Джек посміхнувся й погортав його, знайшовши розгорт про «Нічну сову».
Стаття була просто-таки істерична — «Ікс», «двійник Дюка Кеткарта», спекуляції на тему порнографії. Еда там поливали відбірним лайном. І раптом несподівано Джекові у голову скочила думка: це Бад Вайт грає втиху проти Екслі — сам випуск лютневий, готувався він у січні, незадовго до того, як замочили братів Енґлеклінґів та несподіваного зізнання в’язня Сан- Квентіну. Журнал продають здебільшого на Східному узбережжі, у Лос-Анджелесі, мабуть, його і не знайти, і ані Екслі, ані хтось інший його не бачили — інакше Джек би про це знав.