— Може бути пов’язано і з героїном, — відповів Дадлі, прикурюючи сигарету.
— Капітане, — фиркнув Гетчер, — якби наш розумник замочив цих двох через героїн, навряд чи він залишив би той пакунок у канапі.
— Так, а можливо, вбивця був справжнісіньким психопатом, якому з незрозумілих причин зірвало дах, коли він побачив негативи. Якщо чесно, мене зацікавила ця ниточка з героїном. Чи є у вас натяки на те, що брати Енґлеклінґи його виробляли або торгували ним?
— Жодних, — похитав головою Гетчер. — Так чи інакше, думаю, нашої справи це не стосується. А у вас не намалювалося нічого нового поверсії з порнографією під час перегляду справи?
— Ні, поки немає. Я вам подзвоню після того, як вивчу ваші матеріали.
— Капітане, — ледве стримувався Гетчер, — ви приїхали до нас, отримали купу важливої інформації і нічого не дасте взамін?
— Я приїхав сюди за наказом шефа Паркера, який пообіцяв, що ваша готовність співпрацювати з нами дуже допоможе вам у розкритті вашої справи.
— Ну так, триндіти — не мішки ворочати!
Напруження між ними зростало — Дадлі широко посміхнувся. Бад вийшов з будинку і став біля орендованого автомобіля.
Менш за все йому хотілося зараз устрягнути в якусь заварушку.
Вийшов Дадлі; Гетчер із медекспертом зачинили двері помешкання.
— Щось я тебе останнім часом не розумію, босе, — тихо промовив Бад.
— Це відколи, приятелю?
— Від учорашньої зустрічі із Гінтоном.
— Та ти мені вчора був як бальзам до рани, — засміявся Дадлі, — старий-добрий Бад. Це мене настільки втішило, що я ще раз переконався: нікого кращого для того особливого завдання, про яке я тобі казав, мені не знайти.
— Що за завдання?
— На все свій час.
— А що з Гінтоном?
— Сержант Венделл Вайт його настільки перелякав, що він поклявся поводитися добре, і ми його відпустили.
— Ага. А про що ви його питали?
— Приятелю, ти маєш свої таємниці поза роботою, ну, а я маю свої. Невдовзі я тобі все поясню.
Бада обсипало морозом.
— Ні, я хочу знати зараз, що кожен із нас переслідує у справі «Нічної сови». Зараз.
— Едмунд Екслі. Ми обоє хочемо його прищучити, чи не так, приятелю?
— Що?! — перелякався почутого Вайт.
— Едмунд Дженнінґс Екслі. Ти мрієш про помсту ще від «Кривавого Різдва», і заради цього дещо від мене приховуєш. Я люблю тебе й поважаю твої вибрики. Але і ти дозволь мені дещо приховати ще якихось дванадцять днів — отоді побачиш, як він конатиме під уламками власної кар’єри.
— Що ти… — пискнув Бад голосом маленького хлопчика.
— Ти завжди його недооцінював, так що послухай мене. Як людина Екслі гівна вартий, але як детектив він перевершив навіть мене. І Господь мені свідок, адже я змушений хвалити людину, яку зневажаю усім серцем. Домовилися? Тримаймо поки що при собі свої таємниці.
Йому знову зробилося спокійно.
— Ні. Просто поясни мені, що я повинен робити. Просто поясни.
— Поки що нічого, — засміявся Дадлі, — але слухай уважно. Я дізнався, що у травні цього року Тад Ґрін має намір вийти у відставку й перейти на службу в прикордонний патруль. Новим керівником детективів стане або Едмунд Екслі, або я. На боці Екслі невелика перевага, бо він ось-ось стане інспектором, до того ж Паркер краще до нього ставиться. Я збираюся використати деякі наші з тобою таємниці для того, щоби розкрити справу «Нічної сови» і вирватися вперед у цих перегонах, а заодно й знищити Екслі. Приятелю, потерпи ще трохи, і я тобі обіцяю: помста буде неминучою. Що вибрати?
Бад міг стати або на бік Екслі, або на бік Дадлі проти того ж таки Екслі.
Тут і думати нема чого.
Зовсім уже заспокоївшись, Вайт подумав, що Екслі в обмін на корисну інформацію все-таки обіцяв йому допомогти вийти на вбивцю повій.
— Босе, а бонус якийсь буде за участь?
— Тобі недостатньо знищення Едмунда Екслі?
— Так.
— Але ж ти розумієш: я вимагатиму повної відвертості. Мені потрібно не тільки те, що ти розповів Екслі, але й те, що накопав, але нікому не здав.
Господи Ісусе, та він все знає.
— Домовилися.
— Торгаш із тебе ще той, — розреготався Дадлі, — що ж, давай так: ставши шефом детективів я ініціюю масштабне розслідування за фактом численних і подібних вбивств.
— Згода, — подав йому руку Бад.
— Тримайся поки що подалі від Екслі, — сказав Дадлі, — і готуйся невдовзі знову навідатися до «Вікторії». Думаю, через день.