— Пірс просто сказав це колись, — знизала плечима Лінн, — кілька років тому.
Задзвонив телефон — Лінн проігнорувала його.
— Схоже на те, що ви не надто хочете говорити про Джека Вінсеннса.
— Схоже на те, що ви дуже хочете про нього поговорити.
— Ну, газети про нього останнім часом не пишуть.
— Тому що він все просрав. «Жетон честі», дружба із Міллером Стентоном та усе інше. Навіть вбивство Сіда Гадженса не дуже йому допомогло, тому що як мінімум половиною своєї популярності він був зобов’язаний брудові, який зливав у «Цілком таємно».
— Ви не любите Джека, — сказала Лінн, відпивши ковток бренді.
— Так, не люблю. Але є в його свідченнях дещо, чому я абсолютно вірю. У Петчетта на руках є копії усього найцікавішого компромату Сіда Гадженса, зокрема компромат на самого Вінсеннса. Ви зробите собі величезну послугу, якщо визнаєте це.
Якщо вона й почне щось розповідати, то зараз.
— Я не можу цього визнати, і наступного разу ми будемо розмовляти у присутності мого адвоката. Але можу поділитися із вами своїми міркуваннями стосовно того, що може бути в тому досьє.
Перша тріщина пішла.
— І?..
— Думаю, там щось про історію, яка сталася у 1947 році. Вінсеннс потрапив у перестрілку на пляжі. Перебуваючи під дією наркотиків, він застрелив насмерть двох невинних цивільних — чоловіка і дружину. У мого джерела є підтвердження: свідчення санітара лікарні, куди привезли пораненого Вінсеннса, та свідчення лікаря, який обробляв його рани. Моє джерело має доступ до результатів аналізу крові, який вказує на наявність наркотиків у крові та зізнання свідків злочину, які не заявили про нього в поліцію. Скажіть, ви готові приховати такого роду інформацію, аби захистити колегу-поліцейського?
«Малібу Рандеву»: знаменитий подвиг Сміттє-Джека. Знову задзвонив телефон — Лінн знову проігнорувала його.
— Господи… — прошепотів Ед, навіть не думаючи прикидатися.
— Так. Знаєте, коли я читала про славетні подвиги Вінсеннса, мені завжди здавалося, що полювати на наркоманів його змушує якась темна історія, так що я абсолютно не здивувалася, коли дізналася про це. І знаєте що, капітане? Якщо Петчетт і мав копії, він їх однозначно знищив.
А ось це вже смерділо відвертою брехнею.
— Я знав, що Джек небайдужий до наркотиків, про це в Управлінні уже багато років ходили чутки. Я знаю, що ви брешете про досьє, а також знаю, що Вінсеннс готовий на все, аби отримати цю папку. Ви з Петчеттом його недооцінюєте.
— Так само, як ви недооцінюєте Бада Вайта?
Вона посміхнулася так, що він ледве втримався, аби не вдарити її. Але вона розсміялася; він раптом нахилився до неї і поцілував. Спершу Лінн відсторонилася, але потім відповіла на поцілунок; вони скотилися на підлогу, зриваючи одне з одного одяг. Знову задзвонив телефон — і Ед скинув слухавку на стіл. Лінн впустила його в себе; вони каталися по килиму, рухаючись у ритм і наштовхуючись на меблі. Скінчилося все так само несподівано, як і почалося, — він відчув, як Лінн кінчає, і майже одразу після цього кінчив і сам. Вони розчепилися й лежали на підлозі, віддихуючись. Поміж вдихами і видихами Ед розповів їй свою історію, немовби позбавляючись важкого тягаря.
Крутій Джек Вінсеннс, який сидить на наркотиках і якого занадто важко приструнити. Готовий на все, аби отримати компромат на себе. Капітан Е.Дж. Екслі мав вивідати в нього все, що той знав, але Віннсенс, накачаний наркотиками і алкоголем, ставав абсолютно некерованим…
Розділ 58
Бад повернувся до Лос-Анджелеса на світанку, нічним автобусом із Сан-Франциско. Місто здалося йому новим, незнайомим — як і все інше в його житті.
Він взяв таксі і задрімав на задньому сидінні, лише зрідка прокидаючись від слів Елліса Лоу, що відлунювали в його голові: «Звучить дуже цікаво, але численні вбивства — штука непроста, а Спейд Кулі — дуже відома постать. Я доручу розслідування своїх хлопцям, а ви поки тримайтеся від цієї справи подалі». Думки його перекинулися на Лінн: він дзвонив до неї, спершу вона просто не брала слухавку, а потім взагалі її зняла з апарата. Дивно, але загалом схоже на неї: якщо вже вона хотіла виспатися, то все інше її не обходило.
Він просто не міг повірити, що все іде настільки добре.
Вийшовши із таксі, він побачив у дверях записку від Двейна Фіска:
«Сержанте Вайт!
Капітан Екслі хоче негайно вас побачити (щось пов’язане із журналом «Сказане тихцем» та знайденим у підвалі трупом). З’явіться до Відділу внутрішніх розслідувань негайно після повернення до Лос-Анджелеса».