Джек уявив свої власні шанси. З Карен вони помирилися — вона не могла не оцінити його старань; тепер залишалося тільки дотриматися до пенсії й піти у відставку. Але наступних два місяці йому, здається, доведеться перевершити себе самого: перегляд справи, компромат, який мають на нього Брекен і Петчетт. А залишалося ще стільки неврахованих факторів — для таких перегонів він почувався уже занадто старим. Екслі щось замислив — нічні зустрічі в ресторанах зовсім не в його стилі. Брекен і Петчетт могли все розповісти; Паркер-то, звісно, прикриє його, аби не ганьбити поліцію. Але якщо дізнається Карен — усе, що залишилося від їхнього шлюбу, швидко зникне — вона і так ледве змирилася з тим, що вийшла за алкоголіка та хлопчика на побігеньках у Елліса Лоу. Убивця — то буде вже занадто.
Три години в повітрі; три години на те, аби розкласти по поличках свої думки. Літак приземлився у П’юджет-Саунд, Джек взяв таксі й поїхав до в’язниці Мак-Ніл.
Вона була потворною: сірий моноліт на сірих скелях острова. Сірі стіни, сірий туман, колючий дріт над сірою водою. Джек зупинився біля воріт; охоронець перевірив його посвідчення, кивнув. Сталеві ворота роз’їхалися, занурюючись у сірий камінь.
Джек увійшов на територію в’язниці. За воротами його зустрів невисокий, жилавий чоловік.
— Сержант Вінсеннс? Я — агент Ґоддард, із Управління в’язницями.
Вони міцно потиснули одне одному руки.
— Екслі пояснив вам, у чому справа?
— Боб Ґаллодет пояснив. Ви розслідуєте справу «Нічної сови» і кілька пов’язаних з цим злочинів, і вважаєте, що в камері, де сидів Мікі Коен, встановлено прослушку. Ми пошукаємо підтвердження вашій теорії. Як на мене, це цілком можливо.
— Чому?
В обличчя їм, коли вони йшли, бив вітер — Ґоддард майже кричав, аби його було чути.
— До Коена тут ставилися по-королівськи, як і до Ґолдмана. Усі привілеї, скільки забажаєш відвідувачів і жодного перевіряння передач із волі, так що цілком можна було пронести і встановити навіть жучка. Ви вважаєте, Ґолдман хотів покласти справу на якісь справи Мікі?
— Щось типу того.
— Що ж, можливо. Їхні камери були через дві одна від одної, Мікі сам обрав ярус. На тому ярусі половина камер були зруйновані і непридатні для життя — побачите. Коли вони вийшли, я просто звільнив і закрив цілий ярус.
Перевірка, замки і ґрати — шість ярусів, сполучених місточками. Далі по коридору — вісім порожніх камер.
— Пентхаус, — сказав Ґоддард. — Тихий, безлюдний, із затишною кімнатою для відпочинку, де можна донесхочу різатися в карти. Один із наших інформаторів заявив, що Коен особисто давав добро на розміщення тут ув’язнених. Уявляєте собі?
— Нічого собі у вас тут зв’язок налагоджено, — сказав Джек.
— Екслі та Ґаллодет мають тут певний авторитет, але місцева адміністрація не встигла б усе зробити сама. Погляньте-но, що я знайшов.
На столі у кімнаті відпочинку було розкладено ломи, зубила, молотки, там же лежала довга жердина із гаком на кінці. На розстеленій ковдрі стояв магнітофон, від якого тягнулася купа дротів.
— Почнімо з цього ярусу, — сказав Ґоддард. — Розумію, що шансів мало, але я приніс магнітофон на випадок, якщо ми знайдемо запис.
— Думаю, це цілком можливо. Ґолдман і Коен вийшли на свободу минулої осені, але напали на них у липні, тоді, коли Дейві відбили мізки. Думаю, якщо він справді встановив жучка, то коли його звідси відпускали, йому вже було не до того, аби його забрати.
— Годі балачок — ходімо.
Вони почали шукати.
Ґоддард помітив ділянку каналу теплотраси від камери Коена до камери Ґолдмана через дві інших, взяв молоток із зубилом й обережно почав довбати стіну. Джек відламав захисну пластину з теплопроводу в камері Мікі й почав навпомацки шурувати палицею з гаком. Нічого, окрім бляшаних стінок. От невдача, хоча було б логічно встановити жучок саме тут. З теплопроводу з шумом рвонуло гаряче повітря; Джек зрозумів, що помилявся: у штаті Вашингтон холодно, обігрівають камери тут більшу частину року, і такий шум позаглушив би всі розмови. Він уважно оглянув стіни і стелю, шукаючи інші можливі канали, — нічого — а потім зупинився поглядом на вентиляційній витяжці. Ділянка поруч із ним була недбало зашпакльована, із малесенькими дірочками. Джек вдарив молотком, і з розваленої ударами стіни вивалився заляпаний мікрофон, дроти якого зникали глибоко в стіні. Через п’ять секунд з’явився Ґоддард — він тримав у руках магнітофон у пластиковому чохлі.