— Можливо, тому що так і є. Слухай, якщо ти хочеш залишитися і поговорити — без проблем, тільки не про Бада і не про все це лайно, що діється навколо.
— З розмовами в нас якось не клеїлося завжди.
Вона підійшла до нього. Ед обійняв її, вона відсунулася.
— Я бачив, у тебе сивина, — спробував посміхнутися Ед, — доживеш до моїх років — станеш зовсім сива, як я. Як тобі така тема для розмови?
— Така собі, я можу запропонувати краще. Престон збирається балотуватися у губернатори — якщо не завадить скандал довкола його сина. А я буду координатором його кампанії.
— Тато-губернатор. Це він сказав, що я можу завадити йому виграти вибори?
— Ні, він ніколи про тебе кривим словом не обмовився. Просто постарайся не нашкодити йому.
Знадвору почувся сміх журналістів.
— Мені абсолютно не хочеться завдати татові шкоди. І ти можеш мені в цьому допомогти.
— Як?
— Зроби мені одну послугу. Тільки між нами — більше ніхто не повинен знати.
— Що треба зробити? Поясни.
— Це дуже складна справа, і стосується вона Рея Дітерлінґа. Тобі знайоме ім’я Пірса Петчетта?
Інес похитала головою.
— Ні, а хто це?
— Щось типу інвестора, поки нічого більше не можу сказати. І мені потрібно, аби ти скористалася своїм службовим становищем у Дрімленді і розвідала для мене про фінансові зв’язки між Петчеттом та Дітерлінґом з кінця 1920-хх. Але дуже й дуже тихенько. Зробиш це для мене?
— Екслі, схоже на те, що це робота для поліцейського. А до чого тут твій батько?
Як же паршиво — сумніватися у людині, яка його виховала…
— У батька можуть бути неприємності з податками. Треба, щоби ти перевірила записи Дітерлінґа й дізналася, чи немає там про нього згадок.
— Серйозні неприємності?
— Так.
— Перевірити від початку 1950-х, коли вони почали будувати Дрімленд?
— Ні, приблизно із 1932-го. Я знаю, що в тебе є доступ до бухгалтерії «Дітерлінґ Продакшнс», і я знаю, що ти можеш це зробити.
— А ти потім поясниш, у чому справа?
Він відчув ще більшу огиду до себе.
— Після виборів. Давай, Інес. Ти любиш його майже так само сильно, як я.
— Гаразд. Заради твого батька.
— І все?
— Ну добре — і за те, що ти для мене зробив, і за друзів, з якими я завдяки тобі познайомилася. Така сувора правда, вибач.
Годинник із Мучі-Маусом на циферблаті пробив десяту.
— Мені час їхати, — сказав Ед. — Маю зустріч у Лос-Анджелесі.
— Іди через чорний хід, бо ж ті стерв’ятники не дадуть нормально вийти.
Дорогою назад відчуття огиди поступово вляглося.
Стандартна процедура — усунення підозрюваних зі списку.
Якщо його батько справді був знайомий із Дітерлінґом під час розслідування справи Атертона, то в нього є вагома причина це приховувати, можливо, йому було непереливки від того, що його діловим партнером стала людина, з якою він мав справи, розслідуючи жорстоке вбивство. Престон Екслі був переконаний, що дружба поліцейських із впливовими цивільними заважає здійсненню абсолютного правосуддя, тож, якщо він свого часу й відступався від своїх моральних принципів, зрозуміло, що він не хотів, аби про це хтось дізнався.
Він дуже любив і поважав свого батька.
Ед приїхав до «Тихого океану» занадто рано, але метрдотель повідомив, що його гість уже чекає. Він зайшов до своєї улюбленої кабінки — за стінкою. Вінсеннс був там; на столі перед ним лежала котушка з магнітофонною плівкою.
— Плівка з жучка? — спитав Ед, сідаючи за стіл.
— Так, плівка, — відповів Вінсеннс, — на якій записано балаканину Мікі, яка жодною мірою не стосується «Нічної сови». Це погана новина. А хороша в тому, що він стовідсотково був зрадником і підслухав пропозицію Енґлеклінґів до Мікі від Кеткарта. Йому ця ідея сподобалася, і він відправив до Дюка Діна Ван Ґелдера, щоб вирішити проблему з Дюком. Ось поки і все, що нам відомо.
— Чудова робота, Джеку, — поглянув йому в очі Ед. — Без жартів.
— Дякую, давно мене не хвалили. Давненько ти не звертався до мене по імені.
Ед прикрився меню і дістав щось зі своїх кишень.
— Уже дванадцята ночі, так що давай без передмов?
— Без проблем. Щось вдалося витиснути із Брекен?
— Нічого, окрім брехні. І ти не помиляєшся, сержанте. Ниточку до в’язниці Мак-Ніл ми розмотали.
— І що тепер?
— Завтра ми серйозно візьмемося за Петчетта. Перекриваємо доступ до Відділу внутрішніх розслідувань Дадлі та його хлопцям і починаємо допитувати Террі Лакса, Честера Йоркіна та всіх шісток Петчетта, яких зможуть знайти Фіск із Клекнером.