— Ти маєш рацію, — кивнув Ед. — Нічого вартого уваги — лише випадкові згадки про якісь вбивства.
— Була ціла череда таких вбивств, — сказав Вайт, — і всі вони залишилися нерозкритими. Я це чув від одного із підозрюваних, яких ми пресували нашою командою по організованій злочинності. Постійно йшлося про якихось трьох бандитів, які відстрілювали одного за іншим людей, що вели справи Коена, і тих, хто тільки збирався про себе заявити. Тепер можна впевнено сказати, що це Стомп, Вакс і Тайтелбаум вирішили не сидіти без роботи, поки Мікі сидів у в’язниці, а коли вийде — дивитися за ситуацією: або його використати у своїх цілях, або теж замочити. Думаю, більше йшлося про другий варіант. Це вони влаштували замах на Коена та Ґолдмана у в’язниці, після якого Дейві перетворився на овоч. Потім був вибух вдома у Мікі. Хлопці налаштовані рішуче, і Мікі, судячи з усього, залишилося недовго. Тож, коли вони здолають настільки авторитетного гангстера, керівник Відділу боротьби з організованою злочинністю Дадлі Сміт отримає від Паркера мандат на боротьбу із зайдами в місті і таким чином контролюватиме все, що забажає. Ну як вам?
— Чудово, приятелю, чудово! — засміявся Джек. — Усі ці хлопці заважали Дадлі спокійно торгувати Петчеттовим героїном. А коли нас фактично змусили заново розслідувати справу, Дадлі взяв на себе керівництво розслідуванням і почав шукати нових цапів-відбувайлів. Порнуху він сховав, а Петчетта про поновлення розслідування не попередив, бо все одно планував його прибрати. А Лінн Брекен він не став чіпати, вважаючи, що Петчетт нічого їй не розповідав про свої брудні справи. Він дозволив їй пройти допит, сподіваючись, що вона зіб’є Екслі з пантелику своїми свідченнями.
Лінн Брекен.
Ед зіщулився та відступив до дверей.
— Але ми, як і раніше, не знаємо, хто виробляв цю порнуху і хто вбив Гадженса. Або братів Енґлеклінґів — не схоже, аби там працював професіонал. Вайте, ти ж їздив до Ґейтсвілла разом із Дадлі, він написав якийсь нечіткий звіт…
— Думаю, їх замочив якийсь псих. Вони зберігали у квартирі героїн, але вбивця його не забрав. Він катував братів хімікатами і спалив чимало негативів порнознімків, які потім ще й облив кислотою. На думку місцевого медексперта, убивця намагався отримати від них імена моделей на фотографіях. Весь цей хімічний антураж спершу наштовхнув мене на думки про Петчетта, але потім я зрозумів, що він їх усіх і так мав знати. Не думаю, що той героїн якось пов’язаний із нашим героїном. Брати продавали наркотики упродовж багатьох років. Хіміки і торгаші — якби Петчеттові потрібен був їхній героїн, він би неодмінно його забрав. Як на мене, братів замочив якийсь лівий чувак, не з нашої історії.
— Але доказів у нас немає, — зітхнув Сміттє-Джек. — Петчетт, як і все сімейство Енґлеклінґів, мертві, Ламара Гінтона Дадлі теж швидше за все замочив. На «Флер-де-Ліс» у тебе ні хріна немає, а після того, як Вайт заявився у «Кошерному Ейбі», Дадлі напевно попередили, і швидше за все він зараз підчищає свої кінці. Ось і все — на такій інформації далеко не поїдеш.
— Честер Йоркін казав мені, — подумавши, сказав Ед, — що у Петчетта десь поруч із будинком є замінований сейф. Зараз будинок під охороною, там чергує команда із західного Лос-Анджелеса. Через день спробую зняти звідти охорону. Там у сейфі може бути щось, що допоможе нам прищучити Дадлі.
— А зараз що будемо робити? — сказав Вайт. — Доказів немає, Стомпанато сьогодні летить із Ланою Тернер до Акапулько. Що робити?
Ед визирнув у коридор — там сидів Фіск із чашкою кави.
— Двейне, зв’яжися ще раз із Валберном, Стентоном, Біллі Дітерлінґом та Пелтцем. Перенеси зустріч в готель «Стетлер», час залишається без змін — 20:00. Подзвони в готель, замов три номери і подзвони Бобу Ґаллодету, аби він мене набрав. Скажи, це терміново.
Фіск пішов дзвонити.
— Думаєш почати копати зі вбивства Гадженса? — спитав Вінсеннс
— Сам поміркуй, — відповів Ед, відвернушись від Вайта. — Нам потрібні докази, і сьогодні ввечері ми можемо їх отримати.
— Я візьмуся за Стентона. Ми колись із ним дружили.
Стентон знав Рея Дітерлінґа ще дитиною. Престон Екслі…
— Ні… я маю на увазі — ти готовий до цього?
— Капітане, я також веду цю справу. Я вже так далеко зайшов — за твоїм наказом пішов до Петчетта, де мене ледве не вбили.
— Гаразд. Стентон твій, — відповів Ед, зваживши ризики.