Валберн почервонів від злості; Біллі Дітерлінґ щосили удавав, буцімто йому страшенно нудно. Але щось в останніх фразах його таки діткнуло — очиська його бігали від «доброго» копа до «поганого».
— Що ж, до справи… Суть у тому, що Сіда незадовго до смерті дуже зацікавив ваш «Жетон честі». Петчетта грохнули через п’ять років, а вони із Гадженсом були напарниками. Ці два педики, які тут сидять, пов’язані із «Жетоном честі», і, можливо, знають щось цікаве про Петчеттів бізнес. Капітане, якщо щось схоже на качку, плаває, як качка, і крякає, як качка, то це точно качка, а ніяка не миша.
— Кря-кря, ідіоте! — не стримався Валберн. — Капітане, поясніть-но цьому чоловікові, з ким він має справу.
— Сержанте, — суворо промовив Екслі, — ці люди не підозрювані. Вони прийшли сюди з доброї волі.
— А яка в біса різниця, сер?
— Джентельмени, — роздратовано сказав Екслі, — покінчімо із цим раз і назавжди, дайте відповідь на його питання. Чи знали ви двоє Сіда Гадженса особисто?
Двоє захитали головами, мовляв, ні. Тоді Бад видав цілу поему, написану для нього Екслі:
— Якщо щось пищить як миша — то це миша, а якщо воно на додачу до всього ще й дупою вихиляє — це миша-гомик. Капітане, самі подумайте. Ці хлопці купували наркоту через «Флер-де-Ліс», знали, що Петчетт нюхає порошок і торгує порнухою. Знали про те, що Петчетт почав шантажувати клієнтів, але стверджують, буцімто нічого не чули про те, що Петчетт і Гадженс були партнерами? Думаю, нам треба прогнати їх через усе, пов’язане із Пірсом Петчеттом, і з’ясувати, що їм відомо насправді.
Екслі вдавано безпомічно розвів руками:
— Що ж, джентельмени, доведеться поставити ще кілька запитань. Повторюю, жодне ваше слово не буде використане проти вас і все сказане залишиться між нами чотирма. Зрозуміло, сержанте?
Блискуча комбінація — як вони делікатно підвели їх до того, хто виробляв ту порнографію. Джек казав, що він показував картинки Тіммі у 1953-му і той добряче їх злякався. Треба віддати Екслі належне — він мужик зі сталевими яйцями: що ближче вони добиралися до того, хто створював порнуху, то ближче вони підбиралися до його старого і справи Атертона.
— Зрозуміло, сер.
Тіммі і Біллі обмінялися поглядами: білоручки в полоні вандалів.
— Сержанте, — миттєво зреагував на їхні погляди Екслі, — питати буду я.
— Так точно, сер. А ви, хлопці, краще кажіть правду. Я брехню на раз відчую.
— Що ж, усього кілька запитань, — зітхнув Екслі. — По-перше: чи знали ви, що Петчетт постачає своїм бізнес-партнерам дівчат за викликом?
Обидва ствердно кивнули.
— Хлопців також, — втрутився Бад. — А вам, любі друзі, траплялося скористатися його послугами?
— Ще одне слово, — сказав Екслі, — і вийдете геть, сержанте.
— Такі запитання не достойні відповіді, — сказав Тіммі, сівши ближче до Біллі.
Бад підморгнув йому:
— А ти милий. Якби мені довелося колись сісти до в’язниці, я б хотів, аби ти сидів зі мною в одній камері.
Біллі зробив вигляд, ніби плює на підлогу. Екслі закотив очі, мовляв, Господи, навіщо ти звів мене із цим дикуном?
— Добре, погнали далі. Чи було вам відомо, що Петчетт організовував для своїх повій пластичні операції, аби зробити їх ще більше схожими на кінозірок?
— Так, — відповіли в один голос Тіммі із Біллі.
— Чи було вам відомо, — посміхнувся Екслі, — що Петчетт залучав своїх повій, як жіночої, так і чоловічої статі, до інших своїх незаконних справ?
Бад здивувався обережності, із якою Екслі підвів їх до шантажу — спільного бізнесу Петчетта і Гадженса. Він уже знав цю історію від Екслі: Лоррейн/Ріта розповіла про те, як якийсь «хлопець» примусив Петчетта шантажувати його клієнтів, якраз тоді, коли Петчетт збирався почати спільну справу з Гадженсом — одразу після бійні в «Нічній сові». З’явилося відчуття, що ця ниточка може привести до Дадлі.
— Відповідайте капітану, засранці. — Еде, — сказав Біллі, — нехай цей чоловік замовкне. Реально, це вже занадто.
— Ед? — розреготався Бад. — Упс, бос, а я ж забув, що твій тато корешиться із його татом.
Це розлютило Еда по справжньому — аж весь почервонів.
— Вайте, стули свою пельку.
Гомики зустріли цей вибух люті посмішкою.
— Джентльмени, відповідайте на запитання, — промовив Екслі.
— Уточніть, про що ви? — знизав плечима Тіммі. — Що за «інші незаконні справи»?
— Конкретно — про шантаж.
Їхні коліна, що до цієї миті торкалися одне одного, тепер різко відсахнулися, але Бад помітив цей рух. Екслі поправив краватку: це сигнал — НАСІДАЙ!