— Це ти винен. Це через тебе убили Біллі.
— Мені дуже прикро, але я не розумію, про що ти.
— Спершу ти змусив мене шпигувати за Реймондом. А тепер ти зробив оце.
Він зробив крок їй назустріч, але Інес відважила йому ляпас:
— Дай нам спокій!
Фіск схопив її і вивів із приміщення. Делікатно — м’якою хваткою, заспокоюючи голосом. Ед вийшов в коридор, зазираючи до кімнат.
Валберн був у спальні, знімав зі стін фотографії. Очі в нього блищали, голос звучав занадто дзвінко.
— Мені треба щось робити. Якщо я щось робитиму, то все буде в порядку.
Знімаючи якусь групову фотографію, він впустив її на підлогу.
— Мені потрібно від тебе все, що ти знаєш.
— О, ти це отримаєш!
— Це Мертенс убив Гадженса, Біллі і Марсаласа. А ще — Віллі Веннерголма та інших дітей. Мені потрібно знати чому. Тіммі, подивися на мене.
— Ми були разом з 1949 року, — відповів Тіммі, знімаючи наступну фотографію. — Звичайно, не без дрібних сварок та непорозумінь, але ми завжди залишалися разом і любили один одного. Тільки не треба мені тут розповідати, Ед, що ти обов’язково впіймаєш убивцю. Я цього просто не винесу. Я розповім тобі все, що ти хочеш знати, але давай без цього.
— Тіммі…
Валберн жбурнув фотографію об стіну.
— Будь же ти проклятий, Девіде Мертенс!
Кімнатою розлетілися уламки скла. Фотографія впала зображенням вгору: на ній Реймонд Дітерлінґ тримав у руках чорнильницю.
— Почни з порнографії. Джек Вінсеннс питав тебе про це п’ять років тому, і зараз він впевнений, що ти щось приховав.
— Це вже допит?
— Не починай…
Тіммі обернувся до нього, тримаючи в руках стос фотографій у рамках.
— Це Джеррі Марсалас змушував Девіда робити цю гниль… Джеррі був дуже поганою людиною. Він доглядав за Девідом багато років і давав йому ліки, завдяки яким він поводився… відносно нормально. Іноді він збільшував або зменшував дозу і змушував Девіда робити знімки для продажу, щоб заробити. За те, що він доглядав за Девідом, йому платив Реймонд. Він же влаштував Девіда у «Жетон честі», аби Біллі теж міг за ним придивлятися. Відколи почали транслювати серіал, Біллі керував операторами.
— Не біжи поперед батька в пекло, — сказав Ед. — Де Мертенс і Марсалас знаходили моделей?
Тіммі притиснув до себе фотографії:
— У «Флер-де-Ліс». Марсалас багато років користувався послугами цієї контори. Коли був при грошах — купував собі дівчат. Він знав багато Пірсових «випускниць» і багато… сексуально розкутих людей, про яких розповідали йому дівчата. Потім виявилося, що багато хто з клієнтів «Флер-де-Ліс» полюбляє особливо порнографію, і він умовив кількох дівчат, що раніше працювали на Пірса, пустити його на їхні секс-вечірки. Зйомку вели і Джеррі, і Девід, а потім він міняв дозування препаратів Мертенсу і змушував обробляти вже готові фотографії. Чорнильна кров — це Девідова ідея. Потім Джеррі знайшов людину із видавничої галузі, яка допомогла це все оформити у журнали, а потім він взяв ці журнали і поніс до Пірса. Стежиш за фактами? Я ж гадки не маю, що тобі відомо, а що — ні.
— Міллер Стентон поділився із нами деякими фактами, яких ми не знали, — відповів Ед, дістаючи блокнот. — Зокрема, що Петчетт із Дітерлінґом були бізнес-партнерами тоді, коли відбулися вбивства Атертона, у яких, як тобі відомо, я підозрюю тепер і Мертенса. Продовжуй. Якщо мені щось буде незрозуміло — я перепитаю.
— Гаразд, — відповів Тіммі. — Якщо ти цього ще не знаєш, домальовані чорнилами каліцтва були ідентичними тим, які заподіяв своїм жертвам Атертон. Але Петчетт не міг про це знати, думаю, фотографії тіл тих жертв взагалі бачили тільки поліцейські. Так само він не знав, що Девід Мертенс — справжній вбивця Веннерголма, однак, коли Марсалас придумав свій план торгівлі порнографією і прийшов до Петчетта просити на це гроші, Пірс вирішив, що подібні знімки можуть скомпрометувати його повій і клієнтів. Тому він відкинув пропозицію Марсаласа, хоча й купив у нього частину журналів для розповсюдження у закритій мережі клієнтів «Флер-де-Ліс». Тоді Марсалас пішов до того Дюка Кеткарта і послав його до братів Енґлеклінґів. Еде, цей твій містер Фіск натякав, що вся ця історія якимось чином стосується бійні в «Нічній сові», але я не…
— Я тобі потім усе поясню. Ти розповідав про початок 1953 року. Продовжуй, будь ласка.
— Ну, а потім Петчетт пішов до Сіда Гадженса, — промовив Тіммі. — Вони ніби збиралися вдатися до якогось шантажу, але про це я нічого не знаю. Так от, Пірс розповів Гадженсові про Марсаласа та його порнуху. Він порозпитав про нього і з’ясував, що Марсалас регулярно буває на знімальному майданчику «Жетона честі», який завжди дуже цікавив Гадженса, бо той давно хотів опублікувати серію матеріалів про людей, причетних до серіалу, у «Цілком таємно». Пірс дав Гадженсові кілька журналів, які він купив для «Флер-де-Ліс», і Гадженс зв’язався із Марсаласом. Він вимагав у Джеррі інформацію на зірок серіалу, погрожуючи викриттям його темних справ із порнухою, якщо той нічого не розповість. Джеррі розповів йому якісь безпечні факти про Макса Пелтца, і трохи пізніше це було опубліковано. А потім Гадженса було вбито. Звичайно, за вбивством стояв Джеррі, який змусив це зробити Девіда. Він знизив дозування його ліків настільки, що Девід знову став несповна розуму. Девід став таким же, як раніше… коли убивав дітей. Марсалас вчинив так тому, що дуже боявся, що Гадженс переслідуватиме його все життя. Словом, вони з Девідом заявилися до Гадженса, вбили його й забрали увесь компромат, який Сід мав на «Жетон честі», зокрема й незакінчену папку, яку Гадженс завів на нього та на Девіда. Думаю, він навряд чи здогадувався, що у Петчетта зберігалися копії усіх найважливіших документів, які вони з Гадженсом планували використовувати з метою шантажу, так само як і Пірс навряд чи знав, де саме Гадженс тримає оригінали.