— Егеж, я цих старих дурнів, — розреготався Коен, — думаю навіть кликати назад. Але не вірю, ніби їм вистачило мізків, щоб обіграти Мікстера.
— Дейві Ґолдман був із ними у змові, — сказав Вайт. — Але в Мак-Нілі вони вирішили прибрати вас одним махом.
— Ні! — розгнівано крикнув Мікі Коен. — Та Дейві ніколи в житті би так мене не підставив! Ніколи! Та це ж такий само гріх, як бути комуністом!
— У нас є докази, — сказав Джек. — Дейві підклав до вас у камеру жучок. Ось як стало відомо на волі про вашу розмову із братами Енґлеклінґами.
— Брехня! Та навіть спільно з Дейві Ґолдманом їм мене не переграти!
Екслі натиснув кнопку — і плівка закрутилася.
— «…він і сам своїм шлангом доволі вправно грається, не гірше, ніж Хейфец зі своєю скрипкою…»
— Ні, ні! — закричав Коен, аж підстрибнувши від несподіванки. — Жодна людина у світі не могла би так мене обдурити!
Екслі натиснув якусь кнопку.
— «…дірка в неї, мабуть, шиншиловим хутром оздоблена…»
Стоп, знову старт. Гра в карти, шум води в бачку.
— Гаразд! — закричав Коен, вдаривши ногою труну. — Вірю!
— Тепер розумієте, чому Дейві не дозволив вам забрати себе у кращу лікарню?
Коен витер чоло своєю ярмулкою.
— На таке навіть Гітлер би не пішов. Але хто це в них такий розумний і жорстокий за головного?
— Дадлі Сміт, — відповів Бад Вайт.
— О Господи Ісусе! От у це я можу повірити. Ні… скажіть мені, заклинаю вас труною мого любого Мікі-молодшого… скажіть, що ви просто пожартували.
— Про капітана поліції Лос-Анджелеса? Мік, це правда.
— Ні, не вірю. Доведіть мені, дайте докази.
— Мікі, — сказав Екслі, — це ви нам зараз дасте докази.
Мікі опустився на труну.
— Думаю, я знаю, хто намагався замочити нас із Дейві у тюрмі. Коулмен Стейн, Джордж Маґдалено та Сел Бонвентре. Вони зараз якраз прямують до Сан-Квентіну. Коли приїдуть — спитайте їх, хто мене і Дейві замовив. Я збирався сам із ними розібратися, але не знайшов, хто би взявся за таке діло.
— Дякуємо, — відповів Екслі, прибираючи магнітофон, — коли вони приїдуть — ми з ними поговоримо й повернемося сюди.
Коен у відповідь лише засмучено застогнав.
— Клекнер залишив мені записку, — промовив Вайт. — Сьогодні вранці Ейб нібито має зустрітися із Лі Ваксом у своїй забігайлівці. Візьмімо їх нарешті.
— Гаразд, — відповів Ед.
Розділ 74
У «Кошерному Ейбі» не було жодного вільного столика, Тайтелбаум був за касою. Вайт притиснувся до вікна обличчям.
— Лі Вакс сидить за столиком праворуч.
Ед потягнувся до кобури, але зрозумів, що вона порожня. Без зброї заходити туди — чистісіньке самогубство. Сміттє-Джек відчинив двері.
Усередині стояв звичайний ранковий гамір. Тайтелбаум, помітивши, хто зайшов, потягнувся під касовий апарат. Ед помітив краєм ока, що Вакс якось дивно жестикулює — то обмахується, ніби йому спекотно, а то гладить себе рукою по стегнах, ніби розгладжуючи стрілки на штанах. На поясі у нього блиснуло щось металеве.
Люди за столиками їли та розмовляли. Туди-сюди бігали офіціантки. Джек пішов до каси; Вайт не зводив очей із Вакса. Знову металевий блиск — той приготувався стріляти з-під столу.
Ед штовхнув Вайта і повалив його на підлогу.
Тайтелбаум із Вінсеннсом пригнулися й відкрили вогонь.
Пролунало шість пострілів — розбилося вікно, Тайтелбайм влучив у купу консервних банок. Народ почав верещати і в паніці кинувся до виходу, Вакс, не цілячись, стріляв у бік дверей. Якийсь старий впав на підлогу, відкашлюючи кров’ю; Вайт піднявся, перетворившись на живу мішень, і теж відкрив вогонь. Вакс стріляв у відповідь, зиґзаґами відходячи у бік кухні. Ед вихопив другий револьвер Вайта, що висів у нього на поясі.
Тепер по Ваксу стріляло двоє. Ед прицілився, натиснув гачок — і Вакс, крутнувшись на місці, схопився за плече. Почав стріляти Вайт, але все повз. Вакс поповзом дістався стійки, піднявся і сховався за офіціанткою, приставивши пістолет до її скроні.
Вайт пішов просто на нього. Вінсеннс почав обходити з лівого боку; Ед — з правого. Вакс вистрілив просто в голову бідній жінці.
Вайт — вистрілив. Вінсеннс — вистрілив. Ед — вистрілив. І все марно — кулі влучали у мертве жіноче тіло. Вакс почав поволі задкувати. Вайт рвучко побіг до нього. Вакс витер мізки зі свого обличчя — і цієї миті Вайт випустив йому в голову всю обойму. Усі постріли влучили в голову.