Почувся гудок потяга.
— Приготуватися! — закричав хтось.
Снайпери залягли. Гранатометники також сховалися неподалік. Стрільці побігли займати вигідні позиції за найближчими соснами — Бад також сховався за одним із дерев. Позаду нього став Сміттє-Джек.
Поїзд пішов на поворот і раптом почувся різкий скрегіт гальм, з-під колес посипалися іскри. Двигун затих — і потяг зупинився просто перед оленем на колії.
— Служба шерифа, — заговорив мегафон. — Назвіть пароль!
Мовчання — а потім фальшивий пташиний свист.
Гранатометники дали залп по вікнах — гранати вибили скло, прослизнули між ґратів. Автоматники підбігли до потрібного вагона й розстріляли двері.
Дим, крики.
— Давай! — крикнув хтось.
Із дверей повалив дим, з нього вибігли люди у формі кольору хакі; снайпер миттєво зняв одного із них.
— Ні, це наші! — знову пролунав крик
Копи розбіглися по вагону — у протигазах, зі зброєю напоготові.
— Вони в іншому вагоні! — крикнув Джек, схопивши Бада за плече.
Бад застрибнув у сусідній вагон. Відчинив двері і побачив на порозі мертвого охоронця — зеки кинулися навсібіч.
Він вистріляв усю обойму, перезарядився, знову вистріляв. Завалив трьох, іще один взяв його на мушку. Бад перезарядився, вистрілив, не влучив, але ящик позаду в’язня розлетівся в друзки. На підніжку, поспішаючи на допомогу застрибнув Джек — просто під кулю ув’язненого. Той вистрілив — і Джек, отримавши кулю в обличчя, крутнувся в повітрі й завалився на рейки.
В’язень кинувся тікати. Бад натиснув на гачок, але магазин був порожній. Він кинув помповик, дістав свій револьвер — один, два, три, чотири, п’ять, шість пострілів у спину втікачеві, кілька з них увійшли вже у тіло мерця. Зовні почувся галас — зеки метушилися біля тіла Сміттє-Джека на колії. Люди шерифа розстріляли їх майже впритул — повітря від крові стало на мить червоним.
Вибухнула димова граната — і Бад побіг до наступного вагона. Там було справжнє пекло: білі хлопці в джинсових костюмах розстрілювали чорних хлопців у джинсових костюмах, а охоронці в хакі стріляють по тих і інших. Він зістрибнув з потяга й побіг під захист дерев.
Уся колія була завалена тілами.
Снайпери легко знімали в’язнів, мов качок на полюванні.
Бад рвонув у сосни, до своєї машини, і виїхав на колію, шкребучись об рейки мостом. Потім викрутив кермо, і з’їхав під укіс, ковзаючи колесами по гравію. Спустившись, він побачив іще одну машину, біля якої стояв високий чоловік. Бад впізнав його — і дав по газах, аби тільки розчавити цю тварюку.
Чоловік кинувся навтьоки. Бад в’їхав у бік чужого автомобіля, і автомобіль від удару зупинився. Бад виліз — у голові в нього паморочилося, обличчям текла кров. Собачник Перкінс наближався до нього, стріляючи на ходу.
Одна куля влучила Бадові в ногу, інша — у бік. Дві пройшли повз, ще одна влучила у плече, потім він знову схибив і кинув револьвер на землю, вихопивши ножа. Бад помітив на його пальцях важкі персні.
Собачник вдарив його ножем. Бад відчував, як лезо входить у груди, намагався стиснути кулаки, але руки його не слухалися. Собачник нахилився до нього, гидко усміхнувся — і Бад, зібравшись із силами, завалив йому коліном по яйцях і відкусив носа. Перкінс заволав від болю; Бад вчепився йому зубами в руку, навалившись на виродка усією своєю вагою.
Вони зчепилися; Перкінс верещав, як тварина. Бад бив його головою об землю, відчуваючи, як із кожним ударом все більше виходить із суглоба його рука.
Собачник впустив ножа. Бад підібрав його, але раптом його осліпив блиск перснів, якими виродок убивав беззахисних жінок. Він кинув ножа і забив Перкінса до смерті своїми голими, зраненими руками.
Розділ 76
Маєток Петчетта лежав у руїнах — майже гектар сміття і попелу. Шматки черепиці на газоні, у басейні — понівечена вогнем пальма. Сам будинок перетворився на купу каміння, заваленого попелом. І ось тут, посеред усіх цих розвалин, було сховано замінований сейф.
Ед почав продиратися крізь руїни. Девід Мертенс десь зник. але ж він повинен був зазирнути сюди, інакше й бути не могло.
Підлога провалилася на фундамент — треба було вигрібати звідти все це дерево. Гори трісок, купи мокрого ганчір’я — ані сліду металевого блиску. Роботи тут було — на тиждень для десятьох, і ще не обійтися без спеціаліста з розмінування. Ед обійшов будинок з іншого боку.
На задньому цементованому ґанку валялися залишки обгорілих меблів. У бетоні не було ані тріщин, ані вибоїн, ані найменшого сліду дірки під сейф. Будиночок при басейні також перетворився на гору сміття.