Атертон був одержимий розчленуваннями, Дуґлас — польотами. Обох їх цікавило мистецтво фотографії і збуджували діти. І ось одного разу вони додумалися зібрати собі дитину за власними вподобаннями «із запчастин».
Вони почали вбивати, а розчленувавши дитину, збирали її потім, як пазл, при цьому усе фіксуючи на фотокамеру. Дуґлас вбивав птахів і підбирав своїй дитині крила. Коли їм знадобилося гарненьке обличчя, Дуґлас запропонував взяти Віллі Веннерголма — такий собі жест поваги доброму «дядечкові Рею», ранні роботи якого він так любив. Вони викрали Віллі і вбили жахливою смертю.
Газети називали вбивцю дітей «Доктором Франкенштейном» — вважалося, що це справа рук одного маніяка. Розслідування очолив інспектор поліції Престон Екслі. Доволі швидко він вийшов на Лорена Атертона, який уже відсидів за розбещення дітей.
Він заарештував Атертона, виявив у нього в гаражі сховище із колекцією фотографій. Атертон зізнався, сказав, що робив це сам, аби не ділити ні з ким свою славу Короля Смерті. Преса буквально носила Престона Екслі на руках й оприлюднила його заяву, у якій він закликав усіх громадян, які знають щось про Атертона, дати свідчення.
Рей Дітерлінґ продовжував навідуватися до Дуґласа. Одного разу, залишившись у його кімнаті сам, він знайшов ящик, повний пташиних трупів і обкладених льодом відрізаних дитячих пальчиків. Він миттєво все зрозумів.
І відчув провину — це його мультики створили чудовисько. Він розпитав Дуґласа, і з’ясувалося, що той вештався неподалік шкільного подвір’я того дня, коли викрали Віллі Веннерголма.
Тоді він почав діяти, аби захистити свого сина.
Підкуплений психіатр дав слово мовчати про діагноз Дуґласа: роздвоєння особистості внаслідок хімічного дисбалансу в мозку. Лікування: повністю вилікуватися було неможливо, але можна було приймати пігулки, щоб жити відносно нормальним життям. Рей Дітерлінґ дружив із Пірсом Петчеттом, хіміком за освітою, який дуже добре розбирався у всякого роду препаратах. Отже, Пірс подбав про рівновагу внутрішнього світу Дуґласа, а друг Пірчса Террі Лакс — про безпеку тіла.
Лакс створив Дуґласові нове обличчя. Але адвокат Атертона загальмував перебіг судового процесу і будь-що намагався докопатися до істини. Престон Екслі на очах у всього міста шукав свідків. Тоді Рей Дітерлінґ запанікував і розробив відчайдушний план.
Він нагодував Дуґласа та юного Міллера Стентона заспокійливими пігулками. Навчив їх, що казати поліції. Мовляв, вони бачили, як Лорен Атертон вештався біля акторської школи — сам — і бачили, як він викрав Віллі Веннерголма, але вони боялися, що Доктор Франкенштейн вкраде і їх, і тому мовчали. Хлопці виклали свою історію Престону Екслі; він повірив їм, та й убивцю вони впізнали. Атертон свого товариша, який тільки-но вийшов з-під ножа пластичного хірурга, не впізнав.
Минуло два роки. Лорена Атертона судили, винесли смертельний вирок і стратили. Террі Лакс зробив Дуґласу ще одну операцію, щоб знищити його схожість із хлопчиком-свідком. Тримали Дуґласа у приватній лікарні, під дією Петчеттових препаратів та надійною охороною чоловіків-наглядачів. Рей Дітерлінґ щоразу досягав дедалі більшого успіху. А потім одного разу до нього прийшов Престон Екслі.
Він розповів, що до них в поліцію завітала дівчина, яка заявила, що у той день, коли було викрадено Віллі Веннерголма, вона бачила біля акторської школи разом із Лореном Атертоном сина Дітерлінґа — Пола.
Дітерлінґ-то знав, що це був Дуґлас — вони із Полом були дуже схожі. За мовчання він запропонував Екслі велику суму грошей. Престон спершу взяв їх, але потім спробував повернути їх зі словами: «Справедливість. Я повинен заарештувати хлопця».
І тоді Дітерлінґ зрозумів, що під ударом опинилася вся його імперія. І тоді довелося обирати, ким пожертвувати, — вередливим скандалістом Полом чи Дуґласом, якого затягнуло в темні глибини зла з його провини. Дітерлінґ наполіг, аби Екслі залишив гроші у себе, і той цього разу вже не опирався. А потім спитав, чи можна цю справу вирішити без широкого розголосу.
Престон поцікавився, чи насправді винен Пол.
— Так, — відповів Реймонд Дітерлінґ.
— Його треба стратити, — сказав Престон Екслі.