Рі-о полинув над широкою балюстрадою, що вінчала собою високий шпиль високогірної будівлі. Вже багато спіралей живе тут Рі-о, навчаючи дітей Вищих Тайя знанню фізичного світу. Навіть Велика Трійка вважає його найбільшим знавцем проблем універсального знання серед вчених планети. І лише про Дух учать Вищі жерці. Нижчі Тайя повинні сліпо і віддано довіряти Єдиному Закону. Вищі Сфери мають зв’язок з Космосом, вони його виразник, його істина, його світло на Та-іні. Сумніватися в цьому — злочин, який карається страшною смертю: позбавленням їжі. Засуджений вмирає в повільній і жахливій агонії…
Рі-о зупинився над прірвою, на струмені холодного повітря, ніби хотів остудити розгарячену голову. Досить даремних думок! Сьогодні його приймають у Вищі Сфери. Довга і терпелива робота принесла плоди. Він знатиме, яка істина змушує мільйони нижчих Тайя жити в темряві, якому Духу поклоняються Тайя-Боги. Аби лиш не видати себе ні думкою, ні словом. Ще невідомо, який контроль доведеться пройти у палаці Вищих Сфер!..
А тепер — до учнів. Сьогодні — його останній урок.
Рі-о полинув над балюстрадою, опинився в трикутній залі. Він зупинився на підвищенні, біля однієї з стін. Перед ним, спиною до вершини трикутника, сиділи учні — сім юних Тайя з вищих сімей. Вони привітали улюбленого вчителя, піднімаючи обидві руки над головами. Рі-о стримано відповів їм, сів на м’який ца.[19] Тихо сказав:
— Сьогодні — дуже важливий урок. Я розповім про космічну еволюцію Тайя. І ще одне зауваження: я говоритиму лише про фізичну структуру Тайя. Про духовну вас учитимуть в Храмі Духа інші вчителі.
Очі юних учнів заблищали. Урок мав бути дуже цікавим. Рі-о деякий час думав, мовчав, ніби шукаючи потрібних виразів. Потім звільна почав:
— Світ невичерпний, учні мої. І в цьому його велич, його слава, його безмежність. Але ми з вами живемо тепер на невеликому клаптику світу. І тіла наші — дивовижне породження Природи — теж обмежена, відносна конструкція. Як же вони виникли і як діють? Де першопричина того руху, що створив наш дивовижний Розум?
Першопричина — сам рух. Рух Аф.[20] Він предковічний, абсолютний, незнищимий.
За спиною Рі-о зникла стіна. Вона стала прозорою, вкрилася туманом, потім потемніла. На темному тлі почали пульсувати бліді зірочки. Вони проникали собою все, колихалися навколо певної точки, але не з’єднувалися одна з одною.
Та ось на зображенні відбулися великі зміни. В одному місці зірочки з’єдналися, завихрилися. Вони порушили спокій своїх сусідів, і завихрення охопили весь видимий простір.
Зненацька зображення на стіні зникли. Учні здивовано дивилися на вчителя.
В отворі входу з’явилася постать в розкішному одязі Вищого Тайя. Він привітався до Рі-о, показав рукою в бік виходу. Почулися слова:
— Велика Трійка послала за тобою, Учитель Рі-о, почесний дра.[21] Вищі Сфери ждуть. Сьогодні ти приймеш посвяту для входу до Храму Космічної Насолоди.
Рі-о не подав знака на обличчі, але серце в нього схвильовано стріпнулося. Ось воно. Прийшло! Недаремно він так довго терпів, чекав… Рушиться остання таємниця!
Учитель попрощався з учнями стриманим жестом руки.
— Учителю! — кинувся до Рі-о маленький учень, наймолодший з семи. — Чи ти повернешся до нас?
— Не знаю, — строго відповів Рі-о, пливучи до виходу.
Учень розгублено зупинився. Він бачив, як Учитель разом з посланцем зайшов до дра, як великий могутній апарат ринувся вниз і зник в густих хмарах, серед гір.
Рі-о, старий Учитель, виходив на невідому дорогу…
ХРАМ КОСМІЧНОЇ НАСОЛОДИ
Хмари обірвалися. Дра зупинився над широким синім майданом, викладеним штучними плитами. Зірка-матір щедро лила сліпуче проміння з імлисто-зеленого неба, і воно святково відбивалося в тих плитах, в гігантській стіні, що оточувала будівлі Вищих Сфер.
Рі-о виплив з дра, озирнувся. Подих краси торкнувся його душі. Велетенські палаци, здавалося, висіли в просторі, занурені в килим густих, скуйовджених хмар, і це справляло неповторне враження казковості побаченого.
«Може, й справді тут живе Дух Істини», — промайнула глибоко в свідомості думка. Промайнула і зникла, затиснута в глибоку схованку мозку волею Рі-о.
З ущелин зненацька налетіли колони хмар, вихором закрутилися біля Рі-о. закрили Зірку-матір. Моторошне сяйво блискавиці осліпило його зір, гуркіт розряду оглушливо різонув по слуху. Тіло Рі-о жадібно сприймало освіжаючі потоки електричних сил, хоч свідомість була паралізована страшним громом, що розкочувався десь зовсім поряд.
19
Ца —