— І як?
— Вони намагаються зробити так, щоб якомога менше людей про це довідалися.
— Справді?
— Це моє власне припущення. Кіми переконані, що справа втратить свою важливість, якщо про неї дізнається багато люду. Вони дивні, чи не так? Що більше людей знатиме, то більше допомоги можна залучити.
— Але тоді можна також наразитися на недоброзичливців.
— Якщо справа таки важлива, то лише божевільний захоче шкодити навмисно.
— Кіми вигадують казна-що. Не зважай. Зроби, як вони хотіли, — їм буде приємно. Нікому більше не розповідай про листа. То що в ньому сказано?
— Ці кіми просять відрядити до них на службу одного доккебі.
— Навіщо він їм?
— Вони хочуть зібрати загін рятувальників, який піде на південь від Кордону, щоб допомогти якомусь наґу. У загоні має бути доккебі.
Бау Морідоль здивовано глянув на Сабіна. Каштелян знав, що воєвода прагне його розіграти, тому ледь не цілими днями шукає слушної нагоди. Але каштелян також не сумнівався в повазі Сабіна. І це додавало веселої інтриги в життя каштеляна. Сабін Хасуон щодня мав можливості для десятків розіграшів, хоча досі жодного разу не наважився. Каштелян навмисно втягував воєводу в суперечки й сутички — задля розваги. Але зараз Сабін аж ніяк не жартував.
— Кіми хочуть привести наґа на Північ? Навіщо?
— Невідомо. У листі причина не названа. Мабуть, це все їхня любов до секретів.
— А хто ще буде в загоні? Чи це теж секрет?
— Ні, про це вони написали. Як я зрозумів, кіми керуються стародавнім пророцтвом. Троє мусять зустрітися з одним. У загоні будуть кім, лекон і доккебі.
— Цікаво. А яку платню пропонують?
— Двісті золотих монет.
— Нічого собі! Аж я сам захотів піти. О, ти чого? Що з лицем?
— Усе гаразд. Замислився, кого підтримати на виборах наступного каштеляна. Я ж воєвода, мені слід готуватися до всякого.
Каштелян трохи підіграв Сабіну, задоволеному вдалим жартом. Він удавано сердито погарчав у відповідь, а потім продовжив розважливо:
— То кого ж нам послати?
Сабін здивувався.
— Ви справді погоджуєтеся когось послати? Троє та один — то лише давні балачки. Цей сміховинний загін знайде свою загибель, щойно зайде в Кіборен. Вони нікуди не дійдуть.
— Чому не дійдуть?
— Бо люди нічого не знають про Кіборен, про наґів.
— Один кім знає.
— Невже?
— Він буде в цьому загоні. Я здогадуюся, кого туди покличуть. Лише один кім може вести за собою загін. Він чудово знає наґів і Кіборен.
— Хто ж це?
— Кейґан Дракар.
Сабін здивувався. Він чув це ім’я раніше. Це був легендарний борець, який зо два десятки років тому переміг у поєдинках[13] усіх богатирів доккебі.
— Цей витязь ще живий?
— Звісно. Живе біля Кордону, полює на наґів і їсть їх.
Сабін насилу стримав усмішку. Він сприйняв слова каштеляна за жарт. Але Бау Морідоль мав зовсім не жартівний вираз. Сабін недовірливо спитав:
— Що це ви кажете? їсть наґів?
— Авжеж. Уполює наґа — і з’їсть.
Сабін Хасуон підніс руки до рота, наче тримав великий шмат м’яса. Каштелян кивнув у відповідь. Сабін зблід через напад нудоти.
— То він божевільний?
— Сирими він їх не їсть. Готує.
— Тоді зрозуміло... Тобто... Що?
Каштелян сплів пальці й опустив руки на коліна, добираючи слова.
— Е-е... Кейґан ненавидить наґів. Так ненавидить, що вбиває та з’їдає. Ось чому він нападає на наґів біля Кордону, рубає на шматки та варить їхнє м’ясо.
Сабін судомно ковтнув.
— Якщо він так їх ненавидить, як ви кажете, то це і є божевілля, а не вірність своєму слову.
— Може, і так. Але він не просто так це робить, не від скаженої жорстокості. Ти ж знаєш, що наґів без серця вбити непросто?
— Ось чому він їх варить! Щоб не оживали! Нехай так, тільки їсти ж його ніхто не змушує.
— Не хоче, щоб м’ясо пропало марно.
Воєначальник витріщився на каштеляна, як на безумця. А той, сміючись, махнув рукою.
— Це його слова. Я запитав у нього те саме, що й ти. А Кейґан отак відповів. Проте є ще одна причина. Гм. Чекай-но.
Каштелян заходився щось шукати в шухлядах столу. Нарешті вийняв звідти старий пергамент.
— Це лист від Кейґана. Шість років тому отримав. Читай.
Сабін обережно взяв пергамент. Ось що він прочитав:
«Щирі вітання шановному панові!
Пише Вам Кейган.
Давно вже я не подавав звісток про себе. Ви й самі розумієте, що біля Кордону, у цих спорожнілих землях, простіше знайти зброю, ніж письмове приладдя. Учора зустрів випадково мандрівного торговця, у якого вдалося придбати кілька аркушів пергаменту, тож ось нарешті пишу Вам.
13
Мається на увазі традиційна корейська боротьба ссірим, якою захоплюються доккебі в народних казках. Часто зустрічаються сюжети, у яких доккебі пропонують випадковим перехожим позмагатися в ссірим. Мета поєдинку в ссірим — повалити суперника на землю за допомогою різноманітних розхитувань, захоплень, кидків і підніжок.