Монах вислухав Кейґана безтурботно, та все-таки на мить замислився й раптом перемінився на обличчі.
— Як же мені вчинити? Хотів би почути вашу пораду.
— Я поділився міркуваннями на знак вдячності за нічліг, наданий нам у храмі. Усе залежить від вас, преподобний.
— Згляньтеся на мене, невігласа, порадьте хоча б щось. Після того, як Джиґрім Джаборо проголосив себе Королем-лицарем, зарозумілість і пиха мовби осліпили його. Якщо він звернеться до мене, я боятимуся з ним говорити.
Кейґан злегка насупився. Але з його вуст полилися, як завше, спокійні й люб’язні слова:
— Спершу скажіть мені ось що. Чи хоче Джиґрім воювати? Маю таку підозру, бо він почав збирати гроші.
Монаха Ґодайна запитання здивувало.
— Так, він готує військо й страшну зброю. Хоча, звісно, цій зброї далеко до вашого меча й списа пана Тінахана.
— І коли може початися війна?
— Різні чутки ходять. Найімовірніше, восени. Коли противник уже збере врожай.
— Це не вельми розумно. Джиґріму було б вигідніше спершу завоювати землю, а вже потім самому зібрати врожай, ніж відбирати у противника зібране збіжжя. Чи відомо, на кого він замислив напад?
— О, це очевидно. Між Джаборо й Мехемом з давніх часів точиться ворожнеча. Джаборські князі не раз воювали з Мехемом. Король-лицар, певно, бажає нарешті підкорити Мехем, щоб викликати загальне захоплення. У Мехемі, як я чув, теж готуються до війни.
— Зрозуміло. Значить, Мехем. Тоді ось що можу вам порадити. Накладіть печатку на ворота храму.
Ошелешений монах Ґодайн перепитав:
— Накласти печатку?
— Так. І живіть собі безтурботно. У давнину навіть королі поважали печатки на храмах. Бувало, храм запечатував вхідні ворота, щоб не видавати державі злочинця-втікача.
— Знаю, знаю. Але тоді обірветься наш зв’язок з Великим храмом.
— Джиґрім недовго гратиме в ці ігри. Адже люди кажуть, що не залишилося на світі кітальджоських мисливців, яким король міг би принести вибачення. Та, якщо навіть не згадувати стародавнього прокляття, є ще одна причина. Князівський рід має достатньо мудрості, щоб усунути Джиґріма. Вам не так уже й довго потрібно протриматися. Гадаю, так ви будете в безпеці. Але це лише моя думка. Вирішувати вам.
Ґодайн неохоче кивнув. Перш ніж дати монаху добраніч і піти, Кейґан зробив таку щедру пожертву на храм, що Тінахан знову здивувався. А Ґодайн був здивований тим, що доволі теплої пори Кейґан попросив розпалити в келії грубку.
Інших монахів теж спантеличило це прохання, але вони принесли дров і розвели вогнище. Коли в келії залишилися тільки свої, Рюн скинув плащ і хустку. Здивувався, що підлога така тепла[30], і Біхьон пояснив, що це опалення. Ошелешений Рюн вигукнув:
— Ви спалюєте дерева, щоб зігрітися?
Біхьон розгублено глянув на Кейґана. Той спокійно мовив:
— Біхьону треба добряче відпочити. Він не може виспатися, коли підтримує на твоєму тілі доккебінський вогонь. Біхьоне, загаси поки свій вогонь.
Рюн поквапливо сказав:
— Я не хочу, щоб через мене горіли дерева. Краще спатиму в холоді.
— Тоді збудити тебе завтра — ще той буде клопіт. Та й мерзнути тобі небезпечно.
Біхьон скоса глянув на Рюна й спитав:
— Кейґане, зі мною все гаразд. Я можу гріти Рюна й далі. Грубка нам ні до чого.
— Ми давно не мали нагоди заночувати під дахом, тож не змарнуй цю можливість виспатися. Я тобі наказую. Послухай свого провідника. А ти Рюне, не тривожся. Палять мертві дерева — дрова. Спи.
Рюн не став сперечатися, та глибоко в душі так і не міг погодитися зі спалюванням дерев. Біхьон прибрав доккебінський вогонь з його тіла й улігся. Тінахан, вражений тим, як легко Кейґан витратив великі гроші на вхідне мито й пожертву монахам, дійшов висновку, що Кейґан — багатій, і почав йому пропонувати разом полювати на скарби небоплавів. Кейґан відповів, що не зацікавлений у таких сумнівних пригодах, і занурився в роздуми про похід до Великого храму.
Вирішив обійти Мехем стороною, продумав загалом подальший шлях. У цей час Біхьон відірвався від розмови з Рюном і запитав:
— Вибач, Кейґане. Ти не міг би повторити те, що казав монаху?
— Що саме?
— Ну, що на світі більше немає кітальджоських мисливців, тому немає кому приносити вибачення. І що через це король тепер ніколи не з’явиться.
Кейґан зітхнув.
— Мені байдуже до цієї загадки. Просто є такий вислів, і я його згадав.
30
У келії використовується традиційна система опалення