Тепер загін мав удосталь їжі. Але Біхьон опинився в скрутному становищі. Йому довелося вийти з печерки й мокнути під дощем, щоб не бачити крові.
Протупцювавши деякий час біля входу, поки не змок до нитки, Біхьон повернувся до печерки та з полегшенням побачив, що його друзі встигли випатрати здобич і прибрати нутрощі. Кабарга кудись запропастилася, зате живіт Рюна випнувся так, що в Біхьона очі на лоба полізли. Рюну було важко дихати, але вигляд він мав задоволений.
Тінахан попросив Біхьона підсушити м’ясо док-кебінським вогнем, загорнув шматки в бананове листя й закопав у землю.
— Хотів би я знати: якщо ви, доккебі, не зносите... — почав Тінахан, але затнувся. Йому спало на думку, що варто уникнути вислову «не зносите вигляду крові». — Якщо вам це не подобається, як ви готуєте м’ясо?
— Доводиться запікати тварин живцем, — Біхьон скривився.
Тінахан з гіркотою кивнув.
— Оце ви даєте!
— Тому ми майже не ходимо на лови й не розводимо багато худоби. Нестерпно на це дивитися... Дехто каже, що якби кіми не навчили нас вирощувати зерно, то голод не дав би нам побудувати замок Тисячі всесвітів. Тому вважається, що будівництво замку почалося, коли кіми вже прийшли до доккебі. Вірогідно це, як гадаєш?
У переказах збереглося ім’я людського чоловіка, який навчив доккебі орати й сіяти. Його звали Кім. І доккебі почали називати так усіх людей. У давнину в це слово вкладалися пошана та вдячність, хоча й виникали труднощі з розрізненням людей. Слово «кім» прижилося серед доккебі, хоча з плином часу втратило первісне глибоке значення.
Коли учасники походу, крім Рюна, звісно, поїли всі рослинні запаси, вирішили закоптити м’ясо. Умов для цього не було, але доккебінський вогонь їм допоміг. Зачудований Рюн уперше в житті бачив цей спосіб приготування. Кейґан сказав, що вимушена зупинка через дощ не повинна стати змарнованим часом, і запропонував закоптити всю м’ясну здобич для тривалого зберігання. Він доручив це Біхьону й Тінахану, а сам знову пішов на полювання. Повернувся з тим, що забув принести минулого разу, — товстелезним деревом, обв’язаним трав’яною мотузкою. Усі здивувалися його здогадливості, а Нані був просто щасливий.
Дощ не вщухав чотири дні поспіль.
За чотири дні печерка перетворилася з мисливської халабуди на цілком пристойне помешкання. Кейґан щодня приносив гори харчів, решта займалися переробкою та дивувалися з кількості здобичі. Але більше їх цікавило, як усе це можна було вполювати із самим лише Незламним. Кейґан не розповідав, що відбувалося в лісі, і Тінахан з Біхьоном мусили втішатися порожньою балаканиною між собою.
— Уяви: Кейґан заходить у хащі, гукає: «До мене!», звідусіль збігається звірина та падає йому під ноги.
— Ні. Гадаю, він кричить: «Чекаю на вас!» чи, може, «Підходьте, будь ласка!».
— «Підходьте, будь ласка!» — добре звучить. Шляхетно дуже. Ти так кличеш звірів, Кейґане?
— Завтра спробую зробити, як ви кажете. Тоді розповім, що вийшло, Біхьоне, — відповів Кейґан, безтурботно гріючи руки біля вогню.
Укриття виявилося вельми затишним. Грубі стіни й стеля не пропускали вологу, а доккебінський вогонь підтримував тепло всередині. Проте Кейґан завжди вперто обирав прохолодне незручне місце біля входу. Здавалося, він хотів бути напоготові, щоби будь-якої миті вибігти з печерки й захистити загін від несподіваного нападу. Удень він стомлювався на полюванні, уночі найдовше за всіх вартував, ще й знаходив у собі сили допомагати Тінахану забути про страх перед дощовою водою, давати настанови на їхній майбутній шлях або розважати всіх байками.
Під шум дощу Біхьон, Тінахан і Рюн слухали заспокійливий голос Кейґана, який розповідав кумедну казку про мрійливого, але не вельми розумного дракона Квідобуріту, що закохався в небоплавицю, про те, як три покоління кітальджоських мисливців намагалися здолати тигра-богатиря, прозваного Заметинебом[23]. Кейґан розповідав усе, що міг пригадати, не добираючи казок з певною метою. Серед розказаних м’яким голосом оповідок трапилася й похмура та моторошна, у якій ішлося про воїнів з Араджйтського королівства — найжорстокіших людей, що будь-коли жили на світі.
— Вони вбивали всіх жінок, а всіх чоловіків ґвалтували.
Рюна це трохи спантеличило, а Біхьон і Тінахан були просто нажахані.
— А ти не переплутав?
— Ні. Здогадуюся, що для вас це незвичайно, але вони для цього мали підстави. Король заборонив своїм воїнам зачинати дітей без його дозволу. Ось чому вони таке коїли. Якщо робити це із чоловіком, дітей точно не буде.
Слухачі зойкнули в один голос.
23
В оригіналі — Бьольбі. Це ім'я — поєднання іменників