РОЗДІЛ 4 ЧУДОВИСЬКО, ЯКЕ ПОЖИРАЄ КОРОЛІВ
Програвши в ют[24] десятки разів, араджитський воїн сердито накинувся на кітальджоського мисливця:
— Ти, мерзенний пацюче, мусиш дякувати нашому королю за милість! Ваше неотесане плем'я досі існує лише тому, що король ще не наказав мені вас винищити!
Мисливець зібрав палички для гри в ют, простягнув їх воїну й спокійно сказав:
— Бачу, ти щиро любиш свого короля. Тож мусиш дякувати мені. Твій король досі живий, бо я ще не ходив полювати на нього.
Араджитський воїн зареготав у вічі мисливцеві й знову кинув палички. І знову програв.
ЗІ СТАРОВИННОЇ КАЗКИ КРАЮ ФEЧIPÉH
Коли між Віас і Каріндоль почалася гризня, жінки родини Макероу були неприємно вражені, хоча й не здивовані. Навпаки, подумали: нарешті сталося те, що так довго назрівало.
Поведінка Каріндоль обурила не тільки жінок родини Макероу, а й увесь Хатенґрадж. Каріндоль раніше стверджувала, що не цікавиться чоловіками, як і ненависна всім Само Фей. Утім, із геть іншої причини. Але того місяця в ній прокинулося несподіване прагнення чоловічої уваги. Вона старалася затягти в ліжко кожного з гостей дому Макероу. Коли це не вдавалося, виходила на вулицю в пошуках чоловіка. Така її невситимість викликала невдоволення в інших родин. Жінки Макероу не знали, що можна вдіяти. Одного дня Віас не стерпіла й накинулася на Каріндоль зі звинуваченнями.
Віас заявила, що навіть Само Фей не виходила на вулиці залякувати безсилих чоловіків, щоб змусити їх переспати з нею, що Каріндоль порушує право чоловіків на вибір і така її неприпустима поведінка ганьбить родину Макероу й накликає на них загальний гнів. Каріндоль на те тільки холодно всміхнулася й мислемовила, що право вибору для чоловіків — сміховинна вигадка, не краща за марновірство стосовно «батька».
— Ох, прошу тебе, сестро, не сміши. Чоловіки не мають волі й розуму. Про який вибір ідеться? Ніхто ж не вважає, що гральна кісточка має право вибору. Вона не може обрати, яке число випаде. Якщо інші жінки хочуть гратися чоловіками, наче кісточками, то нехай. Та я не повинна грати з ними разом.
— He хочеш грати разом — хоча б не заважай! Не віднімай у них кісточки!
— Мені вони потрібні.
— Тоді бери участь у грі разом з усіма!
— Крім вашої дурнуватої гри, я знаю інший спосіб, у який можу здобути бажане. І користуюся ним. Я хотіла б, щоб усі жінки зрозуміли, що не потрібно боятися чоловіків.
Віас збентежилася.
— І хто це, по-твоєму, боїться чоловіків?
— А чому тоді жінки чекають на чоловіків удома? Усе тому, що не хочуть, щоб ті позадирали кирпи. Якщо жінки виходитимуть на вулицю й чесно змагатимуться за чоловіків, останні загордяться й стануть достоту такими, як у безбожників. Але не варто тривожитися, до цього не дійде.
Каріндоль було ліпше на цьому спинитися. Та вона додала:
— Можна знайти ще одну неочевидну причину, з якої в нас прийнято, щоб жінки сиділи вдома. Це турбота про те, щоб жодна жінка, навіть зовсім непоказна, не залишилася без чоловіка. Якщо поганеньким і тупим доведеться суперничати з красунями й розумницями, вони й підійти до чоловіка не зможуть.
Водночас Каріндоль ніби мимохіть уявила собі обличчя Віас. Та помітила це у свідомості сестри і, звісно, розлютилася до нестями. У наґів, здатних відрощувати втрачені кінцівки, поняття «сварка» має зовсім інше значення, ніж в інших племен. Старша дочка родини, Сомеро, змушена була втрутитися й угамувати сестер. Сестрам довелося вдати, ніби вони помирилися, щоби про їхню перепалку не дізналася очільниця родини, Дусена.
Віас трусило від злості, якої не могла вилити на Каріндоль. І вона насправжки замислилася, як убити наґиню без серця.
— І вас це зовсім не турбує?
— Не те щоб зовсім...
— Значить, таки турбує?
— Я стурбована тим, що цій нездарі забракне мізків, щоб додуматися, як мене вбити, і вона здасться.
Від такої відповіді Каріндоль чоловік скам’янів. Вони лежали так близько, що Каріндоль відразу відчула його напруженість. Вона м’яко всміхнулася і погладила чоловіка по голові.
— Чого ти боїшся?
— Дивно, що ви не боїтеся. Як можна так спокійно про це мислемовити?
— Я не боюся труднощів, які створила власноруч.
— Ви навмисно роздражнили пані Віас? Але навіщо наражаєтеся на небезпеку?
— Щоб вона припустилася помилки. Це закон жіночого світу — уникаючи небезпеки, нічого не здобудеш. Ось так, Свачі.
Відверто зухвалий мислевислів Каріндоль викликав у Свачі усмішку.
24