— Гм. І наскільки ж ця служба небезпечна?
Але Ореноль попередив про небезпеку від щирого серця, без наміру дражнити лекона. У його погляді світилася турбота.
— Не впевнений, що порівняння буде доречне... Небезпечна, як падіння у воду.
Гребінь Тінахана миттю настовбурчився.
Коли люди навчилися за допомогою ліхтарів і свічок приносити частинку Дня в царство Ночі, вигнана частинка Ночі пішла блукати світом. І один доккебі спіймав безпритульний шматок Ночі та замінив ним шматок Дня. Він узяв до себе Ніч, тож прийняв також її п’ятьох дітей: Безлад, Спокусу, Неволю, Таємницю і Сновидіння. З їхньою допомогою він збудував замок.
Навіщо? Бо полюбляв бавитися, як усі доккебі.
Безлад узявся до облаштування замку всередині, а Спокуса подбала про його зовнішній вигляд. Неволя збудувала незліченні пастки, лабіринти й глухі кути. Таємниця вигадала потаємні тунелі, двері та знаки. А що додало Сновидіння — ніхто не відає. Сновидіння, найменше дитя Ночі, не таке, як четверо старших. Воно водночас схоже на Ніч і протилежне їй. Ніч приховує, укриває, загортає — Сновидіння знаходить, відкриває, розгортає. Ця риса Сновидіння напрочуд нагадує День. Але Сновидіння не можна побачити у світлі Дня — лише в темряві Ночі. Так само як зірки, воно підтверджує цим свою нічну сутність. Ось яку невизначену природу має найменше дитя Ночі, яке разом з іншими братами й сестрами будувало замок. Проте в чому полягала його допомога — невідомо. Але, навіть якщо залишити осторонь внесок Сновидіння в будівництво, замок Тисячі всесвітів все одно був найхимернішою спорудою.
Скільки поверхів у замку Тисячі всесвітів, скільки там кімнат, скільки коридорів і сходів, достеменно знав лише каштелян. Деякими секретами, безперечно, володіли й ті, хто часто відвідував замок. Наприклад, на четвертий поверх головної будівлі можна було потрапити, лише піднявшись із сьомого поверху. Якщо тричі повернути за ріг праворуч — потрапиш до головної їдальні. А якщо двічі обернутися ліворуч на вершині східної вежі, то неодмінно ляпнешся озаддям на підлогу каштелянового кабінету. Попередники каштеляна по-різному облаштовували місце для падіння відвідувачів: хто клав посеред кабінету подушку, хто розсипав цвяхи, хто ставив запалену свічку. Свічка — невинна забавка в дусі доккебі: тільки трохи обпалить одяг, та й годі. А ось цвяхи — то, як уважають, лише злі чутки. Доккебі на таку жорстокість не спроможні. Хоча, звісно, істини тепер уже не дізнаємося.
Сабін Хасуон, воєвода замку Тисячі всесвітів, стояв на вершині східної вежі й видивлявся в темне небо. Він був загалом честолюбний, але зараз наляканий, хоча лякали його зовсім не цвяхи. Сабін Хасуон того дня бачив, як каштелян ніс до кабінету відро, повне кізяків їздових жуків.
Приземлятися озаддям на підлогу кабінету найчастіше за всіх доводилося особистому слузі каштеляна — Біхьону Шраблю[11]. Але зараз воєвода мусив передати каштелянові таємне повідомлення. Він зітхнув від безвиході й двічі обернувся ліворуч. Сабін побачив, як раптово змінилася картина в нього перед очима, і вдарився сідницями об підлогу.
Трохи розгублений Сабін підвівся. На підлозі нічого не було! Він обтрусився ззаду й попрямував до письмового столу каштеляна.
Одинадцятий каштелян замку Тисячі всесвітів Бау Морідбль[12] зустрів воєводу із садовою лопаткою в руці. Біля його ніг стояло відро, а на вікні — вазони з квітами. Сабін Хасуон відчув, що він у безпеці.
— Сподіваюся, ви бачили гарні сни, пане каштеляне. А це... ви принесли, значить, для рослин?
— Так, а що?
— А я гадав, що збираєтеся розкидати кізяки підлогою...
Сабін затнувся, бо помітив, що в очах каштеляна спалахнув грайливий вогник.
— Кхе!
Сабін Хасуон глибоко в душі відчув сором перед наступним відвідувачем кабінету. Почав міркувати, якого негідника можна було б хитрістю заманити до каштеляна. Сабін так надовго замислився, що Бау Морідоль нетерпляче запитав:
— Яку справу маєш до мене?
— Пане каштеляне, може, квіти погано ростуть не через нестачу добрив? У замку темно, їм просто бракує сонячного світла.
— Чого ти прийшов?!
Сабін винувато всміхнувся. Здавалося, каштелян уже ладний був його вигнати. Тому Сабін вирішив не дратувати каштеляна. Він посунув стілець і сів.
— Їздовий жук голомозих кімів привіз пану каштеляну листа.
— Тих кімів, які звуть себе монахами? А навіщо ти прийшов сам? Хіба ледащо Біхьон не міг передати?
Сабін знизав плечима.
— Кіми хотіли, щоб я вам передав особисто. Ви ж знаєте, як вони поводяться, коли щось їм здається важливим.
11
Ім'я персонажа, імовірно, запозичене з легенди про юнака Біхьона, який служив одному з королів держави Сілла. Завдяки чарівному походженню (Біхьон народився від простої жінки й духа короля) він мав надзвичайні здібності й допоміг своєму королю взяти контроль над привидами (можливо, маються на увазі доккебі). Біхьона шанували в народі як захисника від злих духів. Прізвище персонажа може бути видозміненим словом
12
Ім'я персонажа асоціюється зі словом