І Ріган почав терпляче чекати. Спочатку Френк не втручався в біржову гру, задовольняючись доходами від солідних підприємств, у які були вкладені гроші його батька. І тільки коли Френк став одним із керівників компанії “Темпіко петролеум”, коли він вклав у це підприємство, що обіцяло мільйонні прибутки, кілька мільйонів, Ріган побачив можливість знищити молодого Моргана. Він не став гаяти часу, хоча йому і треба було ще чимало місяців, аби підготуватися до атаки. Перш ніж її розпочати, Ріган докладно вивчив акції, що належали Френку.
Ріган затратив понад два роки, щоби підготуватися. У кількох корпораціях, де у Френка були вкладені значні суми, Ріган був одним з директорів і мав чималий вплив: у “Фріско консолідейтед” він головував; у компанії “Нью-Йорк, Вермонт енд Коннектикут” був віце-головою; у “Норс-Вестерн електрик”, де спочатку йому вдалося прибрати до рук лише одного з директорів, він поступово, за допомогою закулісних інтриг, перетягнув на свій бік дві третини голосів. І так скрізь — прямо чи побічно: через корпорації та банківські філії — він зосередив у своїх руках усі таємні пружини і важелі фінансів та комерції, від яких залежало багатство Френка. Проте усі ці підприємства були дрібні порівняно із найбільшим — “Темпіко петролеум”. Тут, якщо не вважати якихось жалюгідних двадцяти тисяч акцій, куплених на біржі, Ріган не мав ніякої опори і нічого не контролював, а тим часом наближалася пора гігантських фінансових маніпуляцій. “Темпіко петролеум” належав самому Френку. Крім нього, у цій компанії були зацікавлені дехто з його друзів, у тому числі і місіс Керазес. Ця неспокійна особа без кінця смикала Френка і навіть, не соролячись, набридала йому телефонними дзвінками. Були ще й такі — на кшталт Джонні Пасмора, — які ніколи не турбували його і під час зустрічей лише мимохіть, та й тоді оптимістичо говорили про стан біржі і про фінанси взагалі. Але для Френка це було набагато гірше, аніж знервованість місіс Керазес.
Унаслідок махінацій Рігана акції “Норс-Вестерн електрик” упали на тридцять пунктів. Люди, котрі вважали себе компетентними, дійшли висновку, що це підприємство ненадійне. Далі настала черга маленької, старої, стійкої, як Гібралтар, компанії “Фріско консолідейтед”. Про неї ширилися найприкріші чутки, говорили навіть про банкрутство. “Монтана Лоуд” усе ще не могла стати на ноги після двозначного, не зовсім втішного відгуку Малені про стан її справ, і навіть Вестои, великий фахівець у цій галузі, відряджений англійськими вкладниками, не міг сказати про неї нічого втішного. “Імперіел тангстен”, що вже півроку не давав прибутку, тепер зазнавав величезних збитків унаслідок великого страйку, якому не видно було кінця. І ніхто, крім кількох підкуплених профспілкових діячів, не підозрював, що в основі всього цього лежить золото Рігана.
Таємничість і смертельність цього наступу на Френка паралізували енергію Бескома. Здавалося, ніби це повільно сповзає з гори льодовик і тягне за собою в прірву всі підприємства, в які Френк уклав хоч якісь гроші. Нічого особливого зовні не помічалося — це було просто неухильне падіння, унаслідок якого багатство Френка тануло з кожним днем. Падали не лише його власні акції, а й ті, що належали банкам.
Тим часом поповзли чутки про війну. Послам поспішно вручали паспорти. Складалося враження, що мобілізується половина населення земної кулі. Саме тоді, коли становище на біржі захиталося, коли очікувалася паніка, а великі держави барилися з оголошенням мораторію[35], Ріган вирішив завдати остаточного удару. Це був слушний момент, аби провести гру на зниження, тим паче, що його підтримував десяток інших великих “ведмедів”[36], котрі мовчки визнали зверхність Рігана. Але навіть вони не знали, у чому полягають його плани, і не здогадувалися про їхнє підґрунтя. Вони брали участь у грі заради наживи і гадали, що й він теж. Їм і на думку не спадало, що головна мішень — Френк Морган, або, точніше, привид його батька, проти якого, власне, і спрямований цей могутній удар.
Фабрика чуток під керівництвом Рігана запрацювала на повну силу. З найбільшою швидкістю і найнижче падали акції підприємств Френка, що і без того, перш ніж “ведмеді” почали збивати ціни, уже котирувалися досить низько. Проте Ріган уникав тиснути на “Темпіко петролеум”. Серед загального краху і сум’яття акції цієї компанії утрималися на високому рівні. Ріган з нетерпінням чекав того моменту, коли Френк у розпачі викине їх на ринок, аби врятуватися від інших збитків.
35
Мораторій —