Генрі і Френк зайняли намічені позиції й, чекаючи, поки “Анжеліка” наблизиться до найвужчого місця Ель Тигру, теж стріляли.
— Вітаю вас, сер, — сказав капітан Трефезен Френку. (Індіанська кров спонукала його час від часу підводити голову і визирати через поручні, тоді як негритянська примушувала лежати ниць, прилипнувши до палуби.) — Адже це сам капітан Росаро веде судно. А зараз він так підстрибнув і схопився за руку, що можна не сумніватися: ви акуратно прошили її кулею. Цей капітан Росаро надзвичайно запальний hombre[21], сер. Мені здається, я звідси чую його лайку.
— Приготуйся, Френку, зараз подам сигнал, — сказав Генрі, кладучи рушницю і пильно вдивляючись у низькі береги. — Ми майже на місці. Не квапся, чекай сигналу і, коли я скажу “три”, — кидай.
Буксир був усього ярдів за двісті від них, коли Генрі подав сигнал. Він і Френк випросталися і за командою “три!” кинули свої кіпці. Ящик з-під пива і бідон з-під гасу упали в море, потягнувши за собою канат із прив’язаними до нього банками, бляшанками і пляшками.
Генрі й Френк настільки захопилися своєю витівкою, що продовжували стояти, спостерігаючи, як розтягується на спіненій воді їхня пастка. Залп із буксира “Долорес” змусив їх впасти на палубу, а коли вони визирнули через поручні, ніс буксира вже піді м’яв під себе канат із буйками. За хвилину вони побачили, як судно сповільнило хід і зупинилося.
— Добряче ми обплутали його гвинт! — звеселився Френк. — Чудово, Генрі!
— Тепер тільки б вітер протримався… — скромно зауважив Генрі.
“Анжеліка” посунула далі, залишивши застиглий на місці буксир; він ставав дедалі меншим і меншим, і все ж зі шхуни побачили, що буксир сів на мілину, а люди вистрибнули за борт і рушили убрід до берега.
— Нумо, заспіваймо нашої! — весело вигукнув Генрі і завів:
— Усе це добре, сер, — перебив їх капітан Трефезен, коли Моргани закінчили перший куплет; він поводив плечима в такт співу, очі його блищали. — Але вітер ущух, сер. Знову штиль. Як же ми тепер виберемося з бухти Юкатан? “Долорес” не пошкоджена. Ми тільки затримали її, і все. Якийсь негр пірне під судно, звільнить гвинт, і тоді вони миттю здоженуть нас.
— Але тут недалеко до берега, — зауважив Генрі, змірявши поглядом відстань, і, обернувшись до Енріко, запитав: — Що тут на цьому березі, сеньйоре Солано? Хто тут живе: індіанці племені майя чи плантатори?
— Є і плантатори, є й індіанці, — відповів Енріко. — Але я добре знаю ці місця. Якщо на шхуні залишатися небезпечно, то на березі, мені здається, ми будемо в безпеці. Там ми дістанемо і коней, і сідла, і м’ясо, і хліб. Кордильєри недалеко. Чого ж нам ще треба?
— А як же Леонсія? — дбайливо поцікавився Френк.
— Вона вроджена амазонка, і мало знайдеться американців, котрих вона не перевершила б у верховій їзді, — відповідав Енріко. — Тому я порадив би вам — якщо ви, звичайно, згодні — спустити на воду велику шлюпку, якщо “Долорес” нас наганятиме.
РОЗДІЛ VIII
— Усе гаразд, шкіпере, все гаразд, — запевнив Генрі капітана-метиса, який стояв поруч з ними на березі і, здавалося, не насмілювався попрощатися та повернутися на “Анжеліку”, що дрейфувала неподалік на застиглій поверхні бухти Юкатан.
— Це, так би мовити, відхилення від курсу, — пояснив Френк. — Приємне слівце — “відхилення”. А ще приємніше, коли поталанить відхилитися за задуманим планом.
— А якщо не вдається, — заперечив капітан Трефезен, — тоді це називається зовсім іншим словом, і досить неприємним: “катастрофа”.
— Це й сталося з “Долорес”, коли ми обплутали її гвинт, — розсміявся Генрі. — Але ми не знаємо, що таке катастрофа. Ми називаємо це інакше: відхилення від курсу. І на доказ нашої віри в успіх залишаємо з вами двох синів сеньйора Солано. Альварадо і Мартінес знають фарватер як свої п’ять пальців. Вони виведуть вас звідси, коли повіє сприятливий вітер. Начальник поліції женеться не за вами. Він нас переслідує. І як тільки ми вирушимо в гори, він кинеться навздогін з усім своїм загоном.
— Хіба ти не розумієш? — утрутився Френк. — “Анжеліка” у пастці. Якщо ми залишимося на борту, шеф захопить і нас, і “Анжеліку”. От ми і вирішили відхилитися від курсу і піти в гори. Він гайне за нами. І це дасть “Анжеліці” змогу щезнути. Ну а нас йому не впіймати.