– Доброго дня, фрау Газе!
Сільванія і Дака не зважали на гавкання Польді.
– Здрастуйте, милі! – усміхнулася фрау Газе.
«Ну що вона за людина така, – здивовано подумав Польді. – Невже вона нічого не помічає?»
Фрау Газе тим часом зупинилася біля будинку Дірка ван Комбаста.
– Що це він знову замислив? – здивувалася жінка.
Але Дірку було зараз не до Польді і його господині.
Починався другий етап випробувань: набої треба було роздробити. З пилососа почулося: «КР-Р-Р! КРА-АХ!» Дірк посміхнувся – поки все йшло за планом.
– Третій етап випробувань: газова атака! – скомандував він пилососу.
– Часник! – скривилася фрау Газе.
Польді тріумфував. Мовляв, він знає: усе, що наразі робить ван Комбаст, він робить для перемоги над нелюдами.
Але мисливець за вампірами і не здогадувався, що лише за два кроки від нього заходиться гавкотом його найпалкіший шанувальник. Чоловік упивався своїм геніальним винаходом, випробування якого пройшли пречудово.
«Дуже гарно, Дірку! Ти просто геній! – подумав він, пишаючись собою. – А тепер – останній штрих». Дірк підняв із землі лійку й обережно прикрутив її до шланга пилососа. Але вереск, що раптом пролунав із сусідського будинку, змусив його на мить відволіктися від найвідповідальнішого етапу випробувань.
– ZENSATOI-I-I FUTZI-I-I-I! – лунало з лігва Цепешів.
Збентежений Дірк спіткнувся, зачепивши при цьому ногою кнопку на пилососі. Той увімкнувся, шланг вислизнув у Дірка з рук і перекинувся через огорожу.
«ШЛУРФ! ШЛУП!» – пролунало з-за огорожі. Писок Польді зник у лійці.
– На допомогу! Рятуйте Польді! – заволала фрау Газе.
– Спокійно, без паніки, усе під контролем! – клопотався біля неї Дірк, намагаючись приборкати шланг.
– Відпустіть собаку! – кричала фрау Газе, смикаючи Польді за повідець.
Сам Польді мовчав. Та й хіба можна хоч щось гавкнути, коли у тебе морда застрягла в лійці, що наче з неба звалилася, а твоя господиня безперестанку тягне повідець на себе?
Вампірські гастролі
Та це ж мегавампірично-космічно-галактично-суперновина! Boi, boi, boi! – не вгавала Дака. Ось уже з півгодини вона літала їхньою із Сільванією кімнатою і виробляла флопси. Коли родина переїхала до Німеччини, мама суворо заборонила дівчатам літати і робити флопси вдень. Щоправда, коли сестри бували вдома, приховані від сторонніх очей, маминими правилами можна було знехтувати. До того ж, на думку Даки, флопс узагалі нерозумно забороняти, адже під час його виконання вампір переміщується з однієї точки в іншу на такій величезній швидкості, що звичайна людина просто не здатна встежити за його рухом.
Від надміру почуттів Дака міцно обійняла сестру, яка саме діставала зі своєї шафи спальний мішок.
– Що це з тобою коїться? – здивовано запитала Сільванія.
Ще один флопс – і Дака тієї ж миті опинилася біля комп’ютера.
– У рамках двісті тридцять першого літнього гастрольного турне Україною, Румунією, Болгарією, Угорщиною, Чехією, Польщею, Австрією та Швейцарією гурт «Криптон Крекс» дає ексклюзивний концерт в одному з нічних клубів німецького міста Шаттенвальде, – прочитала вона. – Вони виступатимуть у клубі «Бет Чорч», що неподалік звідси, – схвильовано додала дівчинка. – Уявляєш, «Криптон Крекс», легендарні «Криптон Крекс», які в Бистрії збирають стадіони, виступатимуть за якихось пару сотень кілометрів від нас у закутньому нічному клубі!
Бистрія – трансільванське містечко, населене переважно вампірами, а «Криптон Крекс» – улюблений рок-гурт Даки. Дівчина знала напам’ять тексти всіх їхніх пісень і годинами могла милуватися фронтменом колективу Мурдо, зображеним на постері, що висів над її ліжком.
Мурдо був, на думку Даки, таким саме інфернальним1 і похмурим, як і його музика. До речі, Дака й сама непогано грала на ударних і вже багато років мріяла виступити з кумиром на одній сцені.
– Початок концерту опівночі, – продовжувала вона. – Далі – мапа польоту в клуб та інше.
Дочитавши, Дака повернулася до Сільванії і взяла її за руки.
– Концерт сьогодні вночі, – урочисто промовила вона, – і ми обов’язково мусимо на нього потрапити. Це буде наш перший концерт!
Із цими словами Дака вискочила з кімнати.
– Піду розповім про концерт татові! – донеслось до Сільванії з коридору.
Великодушність Польді
Тим часом на вулиці відбувалися драматичні події. Горе-винахідникові вдалося нарешті приборкати розбурханий пилосос і вивільнити бідолаху Польді, який миттю опинився на руках у своєї господині.