Тільки муляр Саймон, який перебував у цей час в Незербі, прикрашав для мене ці тяжкі дні. Я вважала француза кумедним. Але як же я повинна була опуститися, щоб знаходити задоволення в спілкуванні з простолюдом-майстром!
Саймон влаштувався в Незербі, оскільки Едгар мав намір звести тут кам’яну стіну та перебудувати бург по-новому. Однак зараз він сидів без діла, бо через негоду всі роботи зупинились, і я проводила цілі дні в балаканині з не позбавленим чарівності простолюдом.
Я не вигадала — Саймон і справді був чарівний. Була в ньому якась м’яка теплота, котра так вабить жінок на кшталт моєї невірної шльондри Клари. І хоча Клара вже була дружиною Пенди, Саймон тільки посміювався, згадуючи про це, ніби той шлюб не мав жодного значення й варто було йому тільки понадити Клару, як вона виявилася б тут як тут. Втім, до мене цей француз ставився з незмінною повагою. У його очах я була насамперед графинею і королівською дочкою.
Остаточно Саймон завоював мою симпатію, коли зневажливо відгукнувся про Гіту Вейк.
— Саксонка Гіта заволоділа Гронвудом, хоча я будував його для королівської дочки. І чи знаєте, міледі, до чого вона дійшла в своїй гордині? Мало не змусила мене оженитися на одній із гронвудських служниць. Хвала небесам, лорд Едгар вчасно втрутився, інакше я був би вже далеко за морем, аби тільки не чути її повчань.
Але найбільше нашого Саймона захоплювала його робота. Він був у захваті від планів будівництва кам’яної церкви Святого Дунстана в фенах, там, де стояла дерев’яна, давно вже не придатна для богослужінь. Нинішнього літа Едгар і лорд д’Обіньї подбали, щоб роботи зі зведення нової церкви велися повним ходом, і Саймон уже встиг вибудувати там вежу з ребристими новомодними арками й стрілчастими вікнами. Одне кепсько: ґрунт там виявився недостатньо надійний і почав осідати під вагою кам’яного муру. Тому роботи там зараз припинено, поки ґрунт не осяде остаточно й можна буде виправити недоліки.
Мені доводилося вислуховувати й цю дурницю, в якій я нічого не розуміла. Зазвичай ми розташовувалися в окремому покої, я перемотувала фарбовану пряжу для вишивання, Саймон послужливо підставляв руки, а стара Маго мирно дрімала в кутку.
Нарешті Едгар зволив з’явитися. Це трапилося в день Святого Мартіна,[31] коли за традицією починається забій худоби та заготівлі м’яса на зиму.
У Незербі ще зранку зчинилася метушня. Виводили призначену до заклання худобу за ворота. Робота брудна, але всі цього дня веселі, хлебчуть ель ковшами та смажать на багаттях найбільш ласі шматки свіжого м’яса. Дощі припинилися. Було страшенно холодно та вогко, але я зійшла на галерею спостерігати за цією колотнечею, ховаючи руки у велику муфту з лисячого хутра. Звідтіля я й помітила, як у воротях зупинився Едгар. Посміюючись, почав про щось перемовлятися зі своїми людьми. Я прожогом кинулася до себе.
— Маго, мерщій подай малинову пелерину! Едгар тут, не хочу, щоб він застав мене всю в брунатному, немовби послушницю. І поправ мені волосся!
Але я дарма поспішала. Едгар очевидячки зволікав із зустріччю — поринув у ділові розмови зі своїми саксами, а я сиділа й чекала, продумуючи, що варто сказати, аби зробити враження впокореної та сумирної дружини, ладної на все, аби тільки повернути його любов і повагу.
Нарешті зарипіли щаблі. І з кожним наступним кроком Едгара моє серце більше завмирало. Понад тиждень минуло з того дня, коли в мене стався викидень. Чи досить я одужала, чи повернулася моя краса? Я кусала губи, щоб вони зачервоніли, щипала щоки, намагаючись повернути їм рожевість. І коли Едгар увійшов, так і застигла, ховаючи обличчя в долонях, немовби злякано.
— Pax vobiscum,[32] — мовив він. Ні посмішки, ні теплішого вітання, крім прийнято серед ченців або лицарів-тамплієрів.
Я присіла в поклоні.
У покої з зачиненими на зиму віконницями стояв півморок. Тільки велика пательня на тринозі, що стояла між нами, давала трохи світла. Едгар опустився на лаву, й відблиски вогників, що бігали по жаринках, відбилися на золотому гаптуванні його коміра, на крицевих пластинах пояса.
— Присядь, Бертрадо. Нам необхідно поговорити.
І знаєте, про що він завів мову? Про те саме. Про розлучення.