На обхід, написання звітів і креслення схем у мене пішло три дні. Коли я поїхав, Мік уже починав реалізовувати плани кількох утеч. Більше я не повертався. Та з огляду на чутки про перемир’я — перемир’я, яке передбачила Енн, — мені треба дізнатися, що Мік собі думає. Його відсторонили від переговорів між де Валерою та Ллойд Джорджем, хоча Мік заправляв урядом і війною, поки де Валера вісімнадцять місяців сидів у Америці, збираючи гроші подалі від пекла, яким стала Ірландія, подалі від війни, що точилася без нього.
Т. С.
Розділ 12
Перша сповідь
— Знаєш, ти так добре малюєш. Ці ілюстрації пречудові, — сказала я ввечері в суботу, після того як Оїна вмовили лягти спати.
— Хлопчиком я багато хворів. І якщо не читав, то робив замальовки, — відповів Томас, не зводячи очей із малюнка, який створював, — на ньому чоловік дивився на озеро, де вдалині плавав маленький човник. Книжка була готова, але Томас досі малював. Я вже зшила дороблені сторінки та вклеїла товстий шов у корінець обгорнутої тканиною палітурки, яку Томас зняв зі старого гросбуха. Обкладинка була зроблена з чисто-блакитної тканини, що ідеально пасувала до нашої ідеї. На ній Томас написав вигадливим почерком «Пригоди Оїна Ґаллагера» й намалював під заголовком маленький вітрильник. Ми створили для Оїна три різні мандрівки: одну до часів динозаврів, другу — в епоху будівництва пірамід і третю — до майбутнього, коли людина потрапила на Місяць. Щоб повернутися додому, Оїнів човен мав пропливти Чумацьким шляхом, і Томаса неабияк вразила моя уява. Завдяки моїм підказкам його ескізи ракети й мандрівника в космосі, звісно, стали пророчими.
— Ти жив у цьому будинку? — спитала я, підвелася й заходилася прибирати довкола, щоб загорнути наш подарунок.
— Так. Мій батько помер до мого народження. — Він хутко перевів погляд на мене, намагаючись зрозуміти, чи не каже мені того, що я вже знаю.
— І твоя мати вийшла заміж знову, за англійця, — додала я.
— Так. Йому належав цей будинок. Ця земля. Ми з матір’ю долучилися до класу землевласників. — Його голос прозвучав іронічно. — Більшу частину свого дитинства я провів, виглядаючи з вікна кімнати, у якій тепер спиш ти. Я не міг ані гратись, ані бігати, ані виходити надвір. Від цього я кашляв і хрипів, а кілька разів навіть перестав дихати.
— Астма? — машинально спитала я.
— Так, — здивовано промовив він. — А звідки ти знала? Це не надто відомий термін. Мої лікарі називали це бронхоспазмами, та я натрапив на статтю в медичному журналі, опублікованому 1892 року, у якій було введено цей термін. Він походить від грецького слова «аазейн», яке означає «задихатися» чи «дихати з відкритим ротом».
Я не сказала нічого, а зачекала, сподіваючись, що він продовжить.
— Я думав, що, достатньо повчившись, зможу зцілити себе сам, бо видавалося, що на це не здатен більше ніхто. Я мріяв бігати доріжкою — бігти й бігти без упину. Мріяв про герлінг і боротьбу. Мріяв про тіло, яке не втомлюватиметься швидше за мене самого. Мати боялася дозволяти мені йти до школи, та не сперечалася зі мною й не казала, що мені читати чи вивчати. Вона навіть спитала доктора Мостіна, чи можна мені зазирати до його книжок з анатомії, коли я виявив до цього інтерес. Я прочитав їх, а тоді перечитав. А ще лікар часом приходив, сидів зі мною й відповідав на мої запитання. Вітчим найняв учителя, який теж мені потурав. Він посилав по медичні журнали, і в проміжках між малюванням і читанням Волфа Тона й Роберта Еммета[32] я став трішки експертом із медицини.
— Ти вже не хворий.
— Ні. Мені подобається думати, що я вилікувався регулярним питтям чорної кави, яка неймовірно полегшувала симптоми. Та якщо не брати до уваги уникнення того, що, схоже, загострювало хворобу, як-от сіна, певних рослин чи сигарного диму, то, гадаю, в цілому її переріс. До п’ятнадцяти років я вже був у достатньо доброму здоров’ї, щоб поїхати до школи-пансіону в коледжі святого Петра, що у Вексфорді. А решту тієї історії ти знаєш.
32
Теобальд Волф Тон — лідер ірландського повстання 1798 року, який також висловлював свої погляди в публіцистиці; Роберт Еммет — лідер ірландського повстання 1803 року, відомий промовою на лаві підсудних.