15 вересня 2015 року. Як правильно скласти «сирійський пазл» Путіна?
Дивна радість зазвучала в соціальних мережах: мовляв, Путін активно поліз до Сирії, а значить, йому буде не до України. Спочатку подумав, що це наївні громадяни пишуть, які мріють про те, щоб Путін про Україну забув. Але ж ні! Громадяни ці — не завжди наївні, а деякі навіть під цю «добру вість» щось схоже на аналітику підкладають. Мабуть, щоб «добра вість» довше звучала.
Насправді пазл складається зовсім по-іншому. Точніше вся ця історія з активізацією військової допомоги президенту Садату від президента Путіна має зовсім іншу, навіть протилежну мету! Але давайте по порядку викладемо на стіл шматочки пазлів, які нам треба правильно скласти.
1. Тиша на лінію фронту, про яку стільки разів марно домовлялися українська влада з сепаратистами, прийшла 31 серпня, хоча обіцяна була на 1 вересня. Ну так, 31-го серпня на тлі цієї тиші голосно бахнула граната біля стін парламенту й виникло враження, що лінія фронту просунулася з Донбасу на вулицю Грушевського в Києві. Але нині нам важливішою є саме тиша в Донбасі. Хто міг наказати сепаратистам і їх російським помічникам-начальникам припинити вогонь? Тільки Кремль, іншого авторитету для них немає. Той, хто платить, той і замовляє «музику» гармат або в деяких випадках тишу.
2. Приблизно в цей же час надходить інформація про те, що Путін збирається виступити в Нью-Йорку на Генеральній Асамблеї ООН. І далі — президент РФ був би не проти зустрітися з президентом США. Або мовби випадково, або спеціально! Уся ця інфа йшла з Росії і то спростовувалася, то підтверджувалася пєсковими, лавровими та іншими держдіячами й політиками сусідньої держави.
3. Після тижня, щільно заповненного суперечками й коментарями політологів і аналітиків про підготовлюваний виступ Путіна в Нью-Йорку, через Босфор активно пішли в Середземне море військові кораблі російського флоту, навантажені технікою та зброєю. І президент Обама висловив занепокоєння. Після його «занепокоєння» Сергій Лавров спокійно сказав, що Росія підтримувала й підтримуватиме сирійського президента військовою технікою, зброєю та фахівцями.
«Російський фронт» на сирійській війні існував давно, але саме тепер зусиллями Кремля цю тему підняли у світовій пресі вище теми конфлікту в Донбасі і тим більше вище питання анексії Криму. Чому? Я думаю тому, що Путін хоче саме цього — щоб із ним вели переговори про Сирію, а не з приводу Криму й Донбасу. Він хоче, щоб Обама сам захотів із ним зустрітись і знову ж — аби почати домовлятися про Сирію, щоб Росія «пішла» з Сирії разом зі своїми кораблями, літаками, «ураганами», «ромашками» та іншою самохідною і несамохідною артилерією. Адже зрозуміло, що посилення позиції Асада подовжує війну і робить її ще більш кровопролитною. Посилення війни збільшує потік біженців, які через Середземне море намагаються дістатися Європи. Посилення потоку біженців загрожує Європейському Союзу поглибленням кризи, пов’язаної з біженцями, а це у свою чергу, б’є по позиціях США в Європі. Сполучені Штати навряд чи допомагатимуть Європі з розселенням сотень тисяч мігрантів, із забезпеченням їх допомогою та роботою.
Володимир Путін найімовірніше не говоритиме в ООН про Україну і вже точно не буде про Крим. Він говоритиме про Сирію та про «Ісламську Державу», тим самим підкреслюючи, наскільки ця тема важливіша й актуальніша за російсько-український конфлікт. Тобто мета посилення російської військової присутності в Сирії — зробити так, щоб Європа і США забули про Україну та Крим. У цій ситуації інформація про те, що деякі бойовики з ДНР і ЛНР разом зі своїми російськими «колегами» вирушили воювати до Сирії, видається дивно символічною. Практично це той самий фронт, де війна з боку РФ йде з однією спільною метою — зруйнувати Україну, зробити так, щоб Захід відмовився підтримувати українську державу, залишити Україну країною-інвалідом із ампутованим Кримом і Донбасом — у стані людини, що пережила інсульт.