Українська історична матриця відсилає нас у XVI — XVII століття, знову ж до козаків, до не зафіксованих договорами з сусідніми державами кордонів, до відсутності власної валюти й до демократичних виборів гетьмана, за якими відразу йдуть спроби повалити обраного гетьмана силою або хитрістю. Словом, в основі історичної матриці України лежить анархія. Цю анархію цілком можна назвати демократичною, бо голос кожного чути і голос кожного впливає на ситуацію в країні. А значить, особистість в Україні завжди більше впливала на історію, ніж система.
Я не історик і не намагаюся наукоподібно пояснити особливості «моєї України». «Моя Україна» — це моя суб’єктивна держава, держава, яку бачу таким чином тільки я. І живу я в цій державі поряд із мільйонами співвітчизників, і у кожного з них є своя, «особиста» Україна, своє бачення її. У цьому знову ж виявляється відмінність між імперською та анархістською матрицями: у жителів Російської імперії один і той же образ своєї великої країни, у кожного українця — своя Україна. У більшої частини населення «особиста Україна» — цілком європейська держава. У меншості — «особиста Україна більше схожа на нейтральну Швейцарію», в іншої меншини вона навіки пов’язана з Росією та з Російською православною церквою московського патріархату. У мене вона, Україна, теж своя: європейська, спокійна, толерантна, різноманітна і — головне — країна, вільна від цензури, що для письменника дуже важливо! Саме тому я її люблю й живу в ній.
Точно так само, як Україну, українці «приватизують» і «суб’єктивують» Європу. Кожен українець, у якого є свій європейський досвід або своє розуміння Європи, має «свою Європу». Іноді ця особиста Європа складається тільки з Чехії, а іноді до неї входять усі 28 країн Європейського Союзу і навіть Сполучені Штати Америки.
Хоч як би оцінювали сьогодні політологи розумові здібності колишнього українського президента Віктора Януковича, але, як мені здається, чи то сам він, чи то за допомогою своїх радників, зрозумів дуже швидко, наскільки краще імперська матриця гарантує недоторканність влади й можливість тримати владу в руках по-царськи до самої смерті, іноді ненадовго даючи потримати кермо державного правління своїм довіреним особам. Янукович бачив, як ефективно в Росії спрацював перезапуск неєвропейської однопартійної системи, яка гарантує «стабільність» і незмінність політичного устрою та неможливість зміщення політичної еліти, що перебуває при владі.
Саме тому Партія регіонів Януковича створювалася за тими ж принципами, що і партія «Единая Россия» Путіна. Саме тому Партія регіонів наповзала з Донбасу на всі регіони України, намагаючись зайняти собою повністю весь національний політичний простір української держави. І саме це стало причиною повстання, яке дістало назву «Євромайдан». Янукович не розумів, що перемогти анархістську історичну матрицю простим накладанням на неї зверху імперської матриці неможливо. Люди занадто звикли до свободи і не терплять ніякого диктату.