Середній проєвропейськи налаштований українець не дуже-то розуміє позицію Німеччини, що постійно нагадує про необхідність виконувати Мінські угоди, але майже не згадує про анексований Крим. Він не розуміє, чому Нідерланди проголосували проти підписання з Україною Угоди про асоціацію з ЄС, він не зовсім розуміє позицію Франції й Італії.
Зате середній українець краще розуміє Польщу та Чехію, ніж Нідерланди або Бельгію. З самого дня Незалежності українці порівнювали своє благополуччя, економічний розвиток із Польщею і українські журналісти з дивовижною регулярністю писали статті, в яких намагалися вгадати: на скільки років відстає Україна від Польщі у своєму економічному розвитку. Спроб порівняти Україну з Німеччиною чи Францією не робилося. Це було б занадто смішно для читачів. Однак часті порівняння з Польщею та регулярні поїздки громадян України до Польщі принесли свій позитивний ефект. Багато українців зрозуміли, що «ми з поляками дуже схожі». Їх помітний прогрес завжди виправдовувався тим, що вони жили тільки 45 років при соціалізмі й навіть при соціалізмі у них була приватна власність і приватний малий бізнес. Українці намагаються не заздрити полякам уголос — усе-таки для українців національна гордість — не порожній звук. Але і нині, свідомо чи підсвідомо, але громадяни України хочуть приєднатися до Європи, маючи на увазі Польщу або «Польську Європу», яка набагато зрозуміліша для українців, ніж решта, більш західна, або навіть та Східна Європа, з якою особливо близьких стосунків не було: Угорщина, Румунія, Болгарія і т. ін.
Українці в тихій і затишній Чехії облаштовуються, як у «Європі без політики». Чеський президент Мілош Земан, який дуже любить Путіна, немов нагадує їм, що Чехія — це не зовсім Європейський Союз. Чехія для багатьох українців — просто зручна, гостинна країна з більш високим рівнем життя, з більш високими, але все одно нижчими, ніж у Західній Європі, зарплатами, і при цьому країна досить толерантна до економічних мігрантів. Близько ста тисяч українців вже перебралися до Чехії. Перебралися саме до Чехії, а не до Європейського Союзу, частиною якого вона є. Вони не захотіли чекати, коли Україна стане частиною ЄС, вони «інтегрувалися» в європейський простір індивідуально або сім’ями. Таких економічних мігрантів у Польщі більше мільйона. Вони заповнюють собою простір, звільнений поляками, які виїхали на заробітки до Великої Британії та до інших країн. Міграція українців до Східної Європи тепер стала справою звичною і нескладною. Міграція поляків і чехів у більш західні країни ЄС стала справою ще більш простою, і ця міграція робить переїзд українців до Східної Європи ще більш бажаним. Багато українців вважають за краще отримати чеський або польський паспорти, ніж чекати, коли на українському паспорті з’явиться емблема Європейського Союзу. У цій «ближній» міграції є свій позитивний момент: багато українців і в Польщі, і в Чехії стають більш політично й суспільно активними, об’єднуються в різні співтовариства і, не пориваючи зв’язків із Україною, впливають на поширення в Україні реальної інформації про життя в цих країнах, а значить — про життя в Східній Європі.
Таким чином, більшість українців при згадці терміна «Східна Європа» думають насамперед про Польщу та Чехію, а згадуючви Європейський Союз, — про Брюссель, Францію та Німеччину. Цей поділ існує і в світовідчутті поляків, словаків, болгар, які теж, говорячи про Європейський Союз спочатку мають на увазі не свою країну, а країни Західної Європи. Вони немов відчувають особливий статус Східної Європи в Європейському Союзі. Цей статус можна порівняти зі статусом учня або студента університету. Східній Європі нібито «треба вчитись». Але географічно та і геополітично становище і розташування Східної Європи можна вважати стабільним і зафіксованим. Тому особливий статус східноєвропейського блоку країн Європейського Союзу теж є зафіксованим і стабільним. І тут дуже важливо відзначити, що країни Східної Європи продовжують залишатися в основному одержувачами «європейських грошей» і саме ці гроші дозволяють утримувати економічну стабільність у країні, компенсувати фермерам збитки, пов’язані з виконанням спільних правил Євросоюзу.