Увечері на прямому ефірі ТВі Арсен Аваков кинув пюпітр у депутата Партії регіонів Олега Калашникова, який «зажив слави» тим, що кілька років тому в наметовому містечку біля Верховної Ради побив журналістів знімальної групи СТБ через запитання, що не сподобалися йому, і силою відібрав касету із записом. Якби не ведучий, який зупинив Авакова, коли той кинувся на Калашникова, була б чергова бійка у прямому ефірі.
11 січня. Субота
Холодно. На мансардному «дитячому» поверсі квартири +13° Цельсія. Тому хлопці спали внизу на канапі. Тільки Ґабріела залишалась у своїй кімнаті нагорі, але у неї є електричний обігрівач.
А в Харкові проводили форум євромайданів. Координував форум письменник Сергій Жадан. Коли євромайданівці зібралися в книгарні «Є», щоб обговорити подальшу стратегію, на магазин напало кілька десятків «тітушок». Вони увірвалися всередину, почали розбивати кийками вітрини з книгами, пустили всередину магазину сльозогінний газ. Побили охоронця магазину, що намагався їх зупинити. Він у лікарні, може втратити зір.
12 січня. Неділя
На Майдані Незалежності відбулося перше 2014 року народне віче. Зібралося 150 тисяч осіб. Із боку Європейської площі зранку шикувалися машини Автомайдану, щоб зробити черговий автопробіг до резиденції Януковича.
Віче розпочалося з молитви і виступів священнослужителів різних конфесій. Потім виступили активісти Автомайдану, повідомили про свої плани на сьогодні. Виступи політиків і активістів закінчилися нормальним рок-концертом за участю гуртів «Mad Heads», «Мандри», «Атмосфера» та інших.
13 січня. Понеділок
Зранку було дивно і підозріло тихо.
І не дарма! Годині о десятій кілька десятків людей із однаковими пов’язками на рукавах — синьо-жовтими з червоною смужкою, що розділяла ці два кольори, — напевно, щоб вони відрізняли один одного від активістів Майдану, які носять просто синьо-жовті пов’язки на рукавах — спробували розбирати барикади з боку Бессарабки і ЦУМу. Один із них через гучномовець заявив, що на Майдані зібралися бездомні та безробітні й киянам цей бардак набрид! Цих «активістів» охороняв загін «спортсменів». Одначе навіть почати розбирати барикади їм не вдалося, бо до охоронців цієї барикади відразу прийшли на допомогу кілька сотень майданівців із Майдану Незалежності. Вони відтіснили «представників киян». «Спортсмени» в конфлікт не втручалися. Після двадцяти хвилин взаємних образ і словесних перепалок «представники киян» пішли разом зі своєю охороною.
14 січня
Учора ж увечері з майстерні через забарикадований Майдан пішов на Шовковичну до нашої подруги Галі пояснювати, що ми не візьмемо у неї ліжко в село. На трибуні Майдану хтось говорив про річницю вільнюських подій. Слухачів — сотні три-чотири. На боці готелю «Україна» майданівець, який вийшов із намету, спробував мене зупинити, але настрою в мене не було, і я пройшов далі. Вгору. Садову й досі перекрито автобусами та КамАЗами, відрізок Шовковичної в бік Грушевського теж перекрито КамАЗами. Стоять «беркутівці». Та й сама Інститутська частково перекрита, залишено вузький проїзд для машин, і даішник під охороною «Беркута» розрулює рух.
Падав сніг, красивий, пухнастий. Телефон Галі не відповідав. Я стояв під дверима парадного. Незабаром з’явилася вона. Сказала, що телефон із собою не носить, тому дзвонити їй на мобільний треба тільки рано-вранці та пізно ввечері. Удома майже закінчено ремонт і завезли ові меблі від «Лори Ешлі», завтра мають привезти ще буфет і ліжко. Вона складає тепер гроші тільки на «Лору Ешлі» та замовляє меблі за каталогом. У квартирі мене зустріли ті ж два папуги корели — Кузя і Маша. Тільки один з них — Кузя — вже ерзац першого, померлого Кузі. «Кузі» довго не живуть, на відміну від «Маш».
Дивився на ліжко, яке обіцяв забрати, а потім відмовився. Сфотографував. Галя була засмучена моєю відмовою брати ліжко в подарунок на дачу. Я пообіцяв іще раз подумати і порадитися з Лізою. Несподівано Галя вирішила подарувати мені пилосос. Сказала, що пилососити більше не буде в квартирі — тільки вологе прибирання. Я взяв, аби не засмучувати її ще раз. Вона точно хотіла полегшити і без того не перевантажену речами квартиру. Коробку з-під пилососа я вирішив не брати — надто велика. Галя знайшла мішок, в який ми і засунули пилосос разом із трубою і довгою телескопічною «ногою». Я йшов із пилососом повз «беркутів» і курсантів. Пилосос був у рожевому мішку, його трубка випирала з мішка і мусила б викликати підозру в міліції, тим більше, що йшов я у бік Майдану. Але ніхто мене не зупинив, не поцікавився, не просив показати, що там, у мішку. А сніг падав і падав. І на мене, і на Майдан, і на асфальт. На Майдані горіли вогнища в бочках. Навколо них грілися люди. Все було, як зазвичай.