Уранці я, нарешті, подзвонив у Брусилівське відділення міліції, щоб узяти номер телефона «злочинця», який знищив сп’яну за кермом своєї «Лади» мої ворота. На тому кінці взяли трубку. Я запитав: «Це відділення міліції?» Мені ввічливо і квапливо відповіли: «Так, вибачте, але ми дивимось Раду!» І поклали трубку. Навіть не подумали, що хтось може просити про допомогу або заявити про злочин.
Сьогодні я платив по рахунках, купував у «Хакері» модем для Wi-Fi до комп’ютера Антона, пройшовся по Майдану, озираючись на дим від знову запалених шин. Чекав дзвінка від Марка Саньоля, що прибув, а він ніяк не дзвонив. Я під’їхав до Петі, й звідти сам дозвонився до Марка. Він був іще в аеропорту. А навколо Ради зранку йшов мітинг за повернення до Конституції 2004 року, починалися перші сутички, «Беркут» виводив на передову «тітушок». І ось уже до другої ситуація загострилась. Активісти захопили та підпалили офіс Партії регіонів. «Беркут» кидав гранати і стріляв із даху і з землі гумовими кулями. Самооборона захопила Будинок офіцерів і занесла туди поранених і вбитих. Убитих на 4-ту годину було троє, похорон відправляв священик Київського патріархату. Іншого священика Олександра спіймали «тітушки» і побили, зламали йому руку. Війна набирала обертів. У новинах говорили, що хтось із кимось веде переговори у президента, і одночасно про те, що президентський літак злетів у Борисполі й президент утік.
Коли я ходив по Хрещатику, неподалік заклопотано ходили інші перехожі з мобільниками, притиснутими до вух. Хлопець, поруч із яким я йшов: «Що, за 250 гривень? За 250 гривень ти підтримуєш цих підарів?! Ну добре! Звільнишся — подзвони!» Жінка на Прорізній: «Що? Побили? Кого? Комуністів? Це добре!!!»
Я зараз у літаку. Мала зі мною летіти Наталія Гуменюк із Громадського ТБ. Не полетіла. Їй треба бути там, на Суворова. Метро не ходить. Зупинили годині о шістнадцятій. Коли я дзвонив Лізі з літака, вона збиралася додому — сказали всім роз’їхатися по домівках. «Беркутівці» атакували верхні барикади Майдану, на Майдан відступили близько 5000 осіб. Вевешники оточили Український дім. Що з Жовтневим палацом? Депутати від опозиції йшли з Ради вниз на Майдан. Будинок профспілок? Схоже, що сьогодні до вечора, до моменту, коли я опинюся на зустрічі, присвяченій Україні, в замку Елма, все може скінчитись. Але скінчитися воно не може. Воно може призупинитися, бо Україна — це не тільки київський Майдан. Що буде далі? Розпуск парламенту, оголошення нових виборів через півроку, зняття недоторканності з опозиційних лідерів і їхній арешт?! Ще не було в країні такого ідіота-президента, який зміг радикалізувати один із найбільш толерантних народів!
Ось тобі й амністія, і перемир’я, під час якого з’явилися добрі новини: про папугу Жако, який співає гімн України і знає, як відповідати на слова «слава Україні!».
А Марія Матіос сьогодні зранку біля Ради, бачив її в «стрімі» біля «самооборонців».
19 лютого
У Києві підраховують убитих, поранених і зниклих. Серед зниклих — Степан Хмара, дисидент, який відсидів багато років у ГУЛАГу за антирадянську діяльність. Він вийшов, щоб іти на Майдан, і пропав. Ніч війни перетворила центр на руїни. Досі димить і догоряє Будинок профспілок. Там обвалилося перекриття між 5-м і 4-м поверхами, там, за словами депутата Соболєва, перебувало більше сотні тяжкопоранених і начебто 40—50 із них загинуло, згоріло. Новини заповнені «фейками» про те, що Анатолій Гриценко закликає майданівців до капітуляції, про те, що Захарченко подав заяву про відставку, про те, що ЄС завтра оголосить санкції проти влади. Одна новина, — не знаю, чи правдива, повідомила, що вночі таки говорили Путін і Янукович, і потім Путін сказав, що ні порад Януковичу, ні грошей не дасть.
А почалася ця «кривава лазня» з мирного походу до парламенту, щоб змусити парламентську більшість поставити на голосування конституційний акт, який Рибак навіть відмовився реєструвати. Потім почалося штовхання, яке переросло в рукопашну, і дуже скоро до Будинку офіцерів занесли перших трьох убитих майданівців. «Беркут», пішовши в контратаку, зніс барикади на Грушевського, відвоював Український дім і Жовтневий палац. Одночасно «беркутівці» почали тиснути з Інститутської, змушуючи майданівців відступати вниз. Відступаючи, протестувальники зійшлися на Майдані — їх було тисяч вісім. Вони почали палити все, що горить, аби створити вогняну стіну. Всю ніч ішли бої та стрілянина. Хто стріляв по «беркутівцях» — незрозуміло. Вони кажуть, що п’ятеро з них були вбиті снайперами в голову і в шию. Хто стріляв по майданівцях, якщо МВС заявляє, що «Беркут» не користувався вогнепальною зброєю?! Те, що МВС бреше, це одне, але інше мені здається правдою — те, що паралельно з «Беркутом» існує якась група в цивільному, яка і стріляє зі снайперських гвинтівок і зі звичайних пістолетів і автоматів. Близько першої години ночі вони зупинили машину з журналістом «Вістей» Веремієм на моєму кутку — на розі Володимирської та Великої Житомирської — і, побивши журналіста, потім вистрілили йому з пістолета в груди. Він помер у лікарні. Лікарні тепер переповнені. Багато поранених ховаються у знайомих і незнайомих людей. Іти до лікарні бояться, адже міліція вже багато разів викрадала з лікарень поранених демонстрантів. Їх просто перевозили в СІЗО, не надаючи ніякої медичної допомоги.