Усього вже 17 людей захотіли бути Президентами України. Серед них і лідер «Правого сектора» Дмитро Ярош, який їздить на машині, захопленій у гаражі Януковича. Це вже занадто революційно. Добре хоч, що «революціонери», які захопили в лютому шафу з одягом колишнього президента і надягли відразу піджак Януковича, не були представниками «Правого сектора»! Шкода, що я не побачив цих «революціонерів», які виходили з колишньої резиденції колишнього президента в піджаках занадто великого розміру. Янукович же був «великим» президентом, фізіологічно великим. А це означає, що скоріше за все костюми й піджаки йому шили на замовлення. Знайти б цього кравця й поговорити з ним! Дізнатися, як було його обмірювати стрічковим метром!
Авжеж, карнавальна культура так само близька Україні, як і Італії. Тільки в Україні карнавал завжди виходить трошки або не трошки більш анархістським і некерованим.
Увечері в гості на вечерю приходили Майструки. Андрій розповідав, як дивився по телевізору інтерв’ю російського актора Олексія Пашина українському Громадському ТБ, в якому той сміливо сказав, що дивується, чому Путіна не пристрелив у спину хтось із найближчого оточення! Адже він жене Росію в прірву! У Пашина батьки живуть в Україні, в Запоріжжі, і його телебачення знайшло якраз тоді, коли він приїхав їх відвідати. Тепер, після такого інтерв’ю, йому було б краще залишитися в Україні. Пили принесене Андрієм і Людою домашнє вино з шовковиці, їли кáрі та привезені мною минулого тижня французькі сири. Коли вийшли їх проводжати до хвіртки, зупинилися, щоб помилуватись темно-темно-синім, усипаним найяскравішими зірками небом. Небо було приголомшливим. Хоча під вечір похолодало і знову дув суворий північний вітер.
31 березня
Прилетів до Лондона. Вчора в селі Ліза посадила цибулю, але залишилося ще дуже багато непосадженого. Саме перебування — практично тиждень для хлопчиків і 4 дні для мене і Лізи — в селі було святом роботи й агровідпочинку. З радістю б залишився там і довше: якраз оживає природа, птахи вранці співають, півні співають, не припиняють радіти сонцю своїм кукуріканням, навіть о 10-й ранку. Але до 4-ї години дня були вже вдома в Києві. Увечері вирушили пішки на Поділ до Еріка Тосатті, де куштували шампанське з гранатовим соком, коньяком «Коктебель» і листочками кінзи — винайдений гостинним господарем коктейль «Вільний Крим». Щоправда, для коктейлю треба використовувати кримське шампанське, але його не було. Обійшлися французьким. Були там із Сергієм і Аллою Маслобойщиковими, кінодокументалістом Світланою Зінов’євою. Три години згадували Майдан, випадки, події й т. ін. Повернулися додому на таксі за північ. О 7-й ранку їхав на таксі до аеропорту. Таксист по дорозі лаяв Тимошенко і хвалив Порошенка, говорив про справедливість. Він згадував, як у ніч розстрілів — з 18 на 19 лютого — йому дали кілька замовлень, і він возив явно кримінальну, не київську молодь по найдорожчих ресторанах і клубах.
Сергій Маслобойщиков розповідав, що був на розі Володимирської та Великої Житомирської у каланчі перед тим, як убили журналіста «Вістей» Веремія, бачив кілька сотень «тітушок» із бейсбольними битами, пройшов повз них. На одязі не було ні українських прапорців, ні інших знаків Майдану, тому не зачепили. На Рильському провулку йому назустріч вийшли чотири молоді «самооборонці». Йшли розбиратися з «тітушками». Запитали українською: «Де там “тітушки”?» Він їх зупинив, сказав, що там сотні цих «тітушок», і «самооборонці» вирішили поміняти плани, звернули на Стрілецьку. Через три хвилини — ще 10 «самооборонців», теж туди. Маслобойщиков і їх зупинив, пояснив ситуацію. Вони запитали про перших чотирьох, і він їх направив за першою четвіркою слідом. На Стрілецьку. Потім дізнався, що журналіст Веремій намагався сфотографувати «тітушок» із таксі, саме тому його витягли й побили, а потім вистрілили в груди.