Суботник відбувся. Місто надіслало кілька вантажівок, майданівці та кияни півдня вантажили на них сміття. Багато киян прийшли цілими сім’ями разом із маленькими дітьми, і ці хлоп’ята і дівчата, які ще не ходять до школи, допомагаючи своїм батькам, голосно обговорювали агресію Росії та окупацію Криму. Я уявив собі, що дуже скоро ці події потраплять до шкільних підручників історії.
Але боюся, що до шкільних підручників історії потраплять і події, які поки що не відбулися. Напруженість залишається не тільки через погіршення криміногенної обстановки, що дісталась і Києва, — на ґанку будинку на вулиці Симиренка, де живуть мої родичі, минулого тижня бандити пограбували родину бізнесменів, жорстоко побивши голову родини — чоловіка років п’ятдесяти. Пізніше він помер у лікарні через утрату крові. У будинку, де живуть наші друзі по вулиці Некрасовській, за один день було обкрадено 4 квартири в одному під’їзді.
На сході України, недалеко від кордону з Росією, тривають заворушення. У суботу 5 березня близько 600 проросійських активістів марширували півдня по Донецьку з російськими прапорами й вимагали референдуму. У Маріуполі — великому індустріальному місті на березі Азовського моря — проросійські активісти взяли штурмом будівлю міської прокуратури, влаштували в ній погром. Міліція нікого не затримувала, але начальник міліції заявив, що вони стежать за ситуацією і фіксують, хто скоює злочини. Потім вони збираються затримувати призвідників і активістів. Слово «потім» трохи лякає. Адже в п’ятницю в тому ж регіоні співробітники Служби безпеки України затримали 15 жителів Росії, які перевезли на українську територію 300 автоматів Калашникова, один гранатомет, багато іншої зброї. Зброю конфісковано, диверсантів заарештовано. Росія відразу оголосила, що в Москві затримані 25 членів «Правого сектора», які готували диверсію. Щоправда, потім виявилося, що всі затримані були будівельниками-гастарбайтерами із Закарпаття, з Західної України. Але для Росії вони однаково залишаються «українськими екстремістами» тому, що говорять між собою українською мовою.
Війна триває і на іншому, невидимому фронті. Наприкінці минулого тижня, в п’ятницю, в Черкасах, недалеко від Києва, невідомі викрали і після тортур убили журналіста та активіста Майдану Василя Сергієнка.
У Криму вже оголосили політику Росії по відношенню до тих, хто не хоче приймати російське громадянство. Їм дали час до 18 квітня прийти до одного з чотирьох «центрів міграції» та подати заяву на відмову від російського громадянства. Якщо вони цього не зроблять, то з 18 квітня автоматично вважатимуться російськими громадянами. Якщо зроблять, то вважатимуться іноземцями та змушені будуть покинути півострів після 90 днів перебування в Криму, тобто у себе вдома. Після цього вони можуть почати оформляти собі «свідоцтво на проживання для іноземця» за правилами Російської Федерації. Щоправда, «центри міграції», які розташовано не по всьому Криму, а тільки в центрі, біля Сімферополя, поки що заяви про відмову від російського громадянства не приймають, а записують охочих залишитися громадянами України в особливу чергу. Що з цією чергою буде далі — незрозуміло. Зрозуміло інше — залишатися громадянином України в окупованому Криму буде складно і, можливо, небезпечно. До речі, незважаючи на те, що Росія визнає подвійне громадянство, для жителів Криму цього права не буде. При оформленні російського паспорта вони змушені будуть у письмовій формі відмовитися від громадянства України.
Увечері ми приїхали з Лізою, Тео і Антоном у село. Сонце ще години дві висіло на небі. Сусід Толя подарував чотири відра дрібної картоплі, і ми з Тео і Антоном саджали її на городі, поки не стемніло. Завтра вранці закінчимо.
Привезли з собою сковорідку, і я приготував на вечерю локшину з овочами та індичкою в китайському гострому соусі. Шкода, що нічого солодкого на десерт ми з собою з Києва не захопили.
6 квітня
Неділя з холодним, але сонячним ранком.
Підбадьорені морозцем півні заспівали сьогодні раніше, ніж звичайно. Але я встав іще раніше, о 6-й ранку. Продовжили саджати картоплю. А коли закінчили четвертий ряд городу, прийшов сусід дід Петро і сказав, що хоче подарувати нам іще мішок посадкової картоплі. Довелося йти до нього з Тео й забирати мішок. Але саджати вже не залишалося часу. Віднесли в льох, посадимо через два тижні, перед Великоднем.
Сьогодні російські ЗМІ повідомили про мітинг в Алчевську. Близько 160 не зовсім тверезих активістів зібралися на мітинг із назвою «Російська весна», вимагали націоналізації незрозуміло чого й соціальної справедливості, потім підняли прапор Франції — мабуть, не знали, який прапор у Росії, а кольори збігаються. Після чого розійшлися.