9 квітня
Учора, поки ми відкривали «Книжковий Арсенал», поки я отримував із рук посла Франції в Україні Алана Ремі орден Почесного легіону, в Луганську продовжувала загострюватися обстановка навколо захопленої сепаратистами будівлі обласного управління СБУ. У сепаратистів близько 1000 одиниць вогнепальної зброї, багато автоматів Калашникова і навіть гранатомети, адже вони захопили арсенал зброї СБУ і захопили понад 50 заручників. Постійно вели переговори по мобільному з Росією, звідки ці дії координуются. Люди в захопленому будинку телефонують і зі своїми однодумцями в Луганській області. Частина розмов прослуховується Службою безпеки. З цих розмов було зрозуміло, що минулої ночі о 5 годині російські війська були готові пройти на українську територію. Координатори з Росії просили сепаратистів нейтралізувати прикордонників на конкретній польовій дорозі, щоб туди кинути на прорив своїх військових, які мусили ввірватися до Луганська й підтримати сепаратистів, які захопили будівлю. Але, незважаючи на зафіксоване перегрупування військ Росії на кордоні з Луганською областю, російська армія кордон із Україною не перетнула. Мабуть, завадило те, що на цій ділянці захист кордону з української сторони було посилено військовими підрозділами, перекинутими із сусідніх областей. Але атака російської армії може відбутися в будь-який час. Ті, що захопили СБУ, здаватись і здавати зброю не збираються. На телекамеру вони записали коротке звернення, що нагадує дешеві голлівудські фільми. Головна фраза, вимовлена декількома чоловіками в камуфляжі, в масках і обвішаних зброєю, була така: «Ласкаво просимо до пекла!» Поки що з ними мляво ведуться переговори. Але більшість заручників — офіцерів Служби безпеки — з будівлі випустили. Боюся, що в цій ситуації без стрілянини та без жертв не обійдеться.
Хоча в Донецьку ситуація трохи поліпшилася. Ті, що захопили СБУ, залишили приміщення без зброї. Залишається захопленою обласна адміністрація, яку теж оточили барикадами та шинами, які час від часу підпалюють. Сепаратисти хваляться великим запасом коктейлів Молотова. У Миколаєві все заспокоїлося, в Одесі, здається, теж.
У Криму російський сержант розстріляв українського беззбройного майора, який мав переїжджати на материкову частину України для продовження служби. Сьогодні його поховають у Бердянську, а російському сержанту Зайцеву, що вбив його, навіть не пред’явили звинувачення. Він продовжує залишатися на волі. Скоро в Криму не буде вважатися злочином убивство громадян, які не побажали стати власниками російських паспортів.
Наскільки велика Україна, якщо, перебуваючи в Києві, думаєш, що все це відбувається на іншому боці глобуса!
10 квітня. Четвер
У країні триває воєнізований проросійський бардак. Здається, час ультиматуму минув. Тим, що захопили будівлі СБУ, обіцяють амністію і звільнення від кримінального покарання — це при тому, що вони розібрали на руки зброю. Напевно, у них також була зброя з собою. Якщо вони тепер розійдуться по амністії, вони зберуться в іншому місці, й історія повториться. Їх треба переписувати, фотографувати, складати картотеку, щоб знати агентів Путіна докладно з адресами та обличчями. Триває блокування військових частин, триває президентська кампанія, в якій несподівано головний проросійський кандидат Олег Царьов отримав учора в південному місті Миколаєві по обличчю, а також зеленкою по дорогому костюму від непривітних жителів, які обізвали його до того ж російським шпигуном. Також у неприємну ситуацію потрапив кандидат у президенти Добкін — офіційний кандидат від ПР. Його там же, на Південному Сході, облили майонезом.
13 квітня
Початок антитерористичної операції відбувся таємно й незрозуміло. На двох в’їздах до Слов’янська була стрілянина. Сепаратисти вбили одного офіцера СБУ й поранили п’ятьох, зокрема й заступника командира спецзагону СБУ «Альфи». Що це означає? Що українській «Альфі» протистоїть російська «Альфа»?! Росія знову погрожує. Лавров вимагає, щоб Україна не застосовувала зброю по відношенню до озброєних сепаратистів, які захопили будівлі місцевої влади, міліції та СБУ й стріляють по тій же міліції! Україна, щоправда, мовчала, коли Росія воювала кілька років із чеченськими сепаратистами, вбиваючи іноді й представників мирного населення.