20 квітня
Тиша. Все село спить. А о 3-й годині повз будинок по дорозі тихо йшли десятки жителів із палаючими свічками в руках і з кошиками, в яких лежали паски і крашанки. Йшли до церкви, де з минулого вечора йшла великодня служба. Але до церкви на всю службу приходять зазвичай найміцніші, інші збираються навколо церкви і ставлять під ноги кошики в очікуванні священика, який має вийти вдосвіта з церкви й освятити парафіян і все, що вони принесли в кошиках. Коли ми минулого року ходили до церкви, то бачили в багатьох в кошиках і домашню ковбасу, і пляшки горілки або самогону, приховані за крашанками та пасками.
Після обіду всі в селі почали ходити одне до одного в гості. Нас запросили сусіди. Ми посиділи у них годинку, попоїли, випили кілька чарок. Потім ми пішли до Майструків, у яких вже провели години дві за розмовами, їдою та грецькою «Метаксою». Мене на вечір іще запрошував Вітя, колишній телефоніст, але йти до нього вже не було сил. Думаю, що він теж був утомлений і, можливо, навіть зрадів, що я не прийшов. Адже він мені не передзвонив і не запитав, чому я запізнююсь. І я запізнився зовсім. Зустрінуся з ним уже в наступні вихідні.
21 квітня
Великодньої ночі з суботи на неділю на в’їзді до міста Слов’янська Донецької області сталося «Великоднє диво». «Беззбройні мирні громадяни» — представники сепаратистів, які охороняли блокпост на дорозі, що веде до міста, — зупинили напад численної банди бойовиків, яка прибула на чотирьох бездорожниках, а також зрешетили кулями та спалили дотла дві машини супротивника. Але диво полягало не в тому, що беззбройні громадяни змогли зрешетити кулями нападників, а в тому, що серед сажі та попелу машин, які згоріли дотла, було виявлено зовсім не пошкоджені вогнем новенькі стодоларові купюри, а також не знищені вогнем новісінькі візитки лідера «Правого сектора» Дмитра Яроша.
Це відразу змусило згадати біблійну легенду про неопалиму купину. Так, не все згоряє в полум’ї нинішнього україно-російського конфлікту! Але на цьому все одно чудеса в Слов’янську не закінчуються. Сепаратисти, які не бажають розмовляти з українськими журналістами, розповіли російським тележурналістам про трьох убитих зі свого боку і про «до семи вбитих» із боку супротивника. Щоправда, сказали «беззбройні громадяни», своїх убитих і поранених численні «націоналісти-бандерівці» відвезли з собою на двох машинах, які залишились у них. При обстеженні місця гаданого бою слідів крові взагалі виявлено не було, а єдиним відомим убитим виявився житель сусіднього села, який повертався на своїй машині повз блокпост додому і, схоже, його було вбито до гаданого бою самими «захисниками блокпоста». Принаймні жителі ближнього села впевнені, що їхнього сусіда вбили для «картинки», яку потім показали по російському телебаченню. Про решту вбитих «захисників блокпоста» — ні слова, що наштовхує на думку про те, що коли там і були вбиті люди під час цієї провокації, то виявилися вони скоріше за все російськими громадянами, а не місцевими жителями. Адже місцевих жителів легко розпізнати, та й родичі вже забрали б їхні тіла та зайнялися б підготовкою до похорону. А похорон — дія публічна, його від громадськості не сховаєш.
Так, чудеса за часів великих релігійних свят трапляються. Одне чудо обіцяла Україні й Росія: відразу кілька російських політиків, а також самопроголошений прем’єр-міністр Криму Аксьонов заявили, що великодньої ночі на території Донбасу з’явиться колишній Президент України — втікач Віктор Янукович. Україна «напружилася». Журналісти почали фантазувати з приводу його маршруту: мовляв, як, де і яким чином він опуститься на українську землю. Більшість дійшли висновку, що його таємно і вночі російські військові доставлять на український берег Азовського моря і там передадуть у руки його прихильників із Донбасу, які привезуть його просто до Святогірського монастиря поблизу Слов’янська, і звідти з іконою в руках він поведе за собою своїх прихильників у атаку на Київ. Одначе цього дива не сталось, і вже в понеділок згаданий лідер Криму Аксьонов, затверджений Володимиром Путіним як російський чиновник високого рангу, повідомив у «Твіттері», що Янукович злякався, але він обов’язково з’явиться в Донбасі 11 травня.
Ця обіцянка з конкретною датою наступної «висадки» Віктора Януковича на українську землю дозволяє побачити плани Росії щодо найближчого майбутнього України більш ясно. 9 Травня в Росії і в Україні святкуватимуть черговий День Перемоги над фашистською Німеччиною. Зазвичай цей день використовується російськими та проросійськими силами, зокрема й комуністами, для провокацій. Комуністи виходять на демонстрації з радянською символікою, з червоними прапорами, чим одразу привертають увагу і українських націоналістів, і просто супротивників комунізму та радянського минулого. Радянське минуле досі глибоко сидить у думках і серцях багатьох жителів Донбасу, і з огляду на нинішню економічну ситуацію можна легко уявити собі, що демонстрації, присвячені Дню Перемоги, будуть масовими і можуть легко, за допомогою своїх і російських «режисерів», перетворитися на масові заворушення, на нові захоплення адміністративних будівель, на атаки на військові частини та відділення міліції і Служби безпеки. І тоді в найрішучіший момент мусить з’явитися «рятівник Донбасу» Віктор Янукович.