З повагою,
Андрій Курков
5 травня 2014 року. Українські шахтарі не воюють
Поки Одеса повільно приходить до тями після загибелі майже п’ятдесяти осіб 2 травня, в Донбасі триває війна, на якій уже особливо не підраховують жертв. Через день проросійські сепаратисти з переносних ракетних комплексів збивають українські військові вертольоти, щодня або українські десантники нападають на блокпости сепаратистів, або сепаратисти нападають на військові частини. Раз у раз ідуть бої за телевежі біля донецьких міст. Деякі телевежі вже по двічі переходили з рук у руки. Як тільки телевежу захоплюють сепаратисти, вони відразу вимикають мовлення українських телеканалів і вмикають російські телеканали. Потім, коли українські війська звільняють телевежу від окупантів, російські телеканали вимикаються, а українські знову з’являються в ефірі. З понеділка пішов рахунок жертвам і серед мирного населення. Сепаратисти ховаються за живим щитом із місцевих жителів. Православна церква Московського патріархату закликає віруючих виходити й ставати перед озброєними до зубів проросійськими бойовиками, але гинуть поки що не ті, хто приходить захищати своєю беззбройністю бойовиків, а випадкові перехожі. Адже бої йдуть на вулицях, біля будинків. У хід ідуть не тільки автомати й кулемети, але й міномети, і гранатомети. Неконтрольований політ чиєїсь кулі обірвав життя чоловіка, який вийшов на балкон подивитися, що відбувається в місті. А в місті Слов’янську в цей час мінометним вогнем було підірвано автозаправку, йшов бій біля блокпоста проросійських бойовиків, котрим перегороджено трасу на Росію. У цьому бою українські війська втратили чотирьох солдатів убитими і вісім пораненими. Проросійський бойовик, який брав участь у битві, повідомив про два десятки загиблих сепаратистів. Але вся інформація, яка потрапляє і в інтернет, і в телевізійні новини, видається неперевіреною, неточною. Журналістів у містах, охоплених справжньою війною, залишилося дуже мало. В основному всю інформацію звідти викладають в інтернет місцеві жителі. Окремо виступають час від часу лідери сепаратистів, які заявили останніми днями, що до них прийшло підкріплення — сотні російських козаків, а також соратників по «великій російській ідеї» з Криму та південного сходу України. Ці заяви цілком можуть виявитися просто частиною психологічної війни, способом тиску на Київ і на українську армію. Одначе події 2 травня в Одесі, в яких брали участь немало громадян Росії та громадян невизнаної Придністровської республіки, дозволяють думати, що в оточені армією містечка Донбасу могли проникнути нові сили бойовиків. Усе нові й нові будівлі захоплюють озброєні сепаратисти, і навіть там, де вже тижнями немає української влади і де розбіглася міліція, вони продовжують захоплювати адміністративні будівлі. У Слов’янську, де щодня йдуть бої, де місто практично залишається під контролем бойовиків, сепаратисти знайшли ще один незахоплений будинок — районний пенсійний фонд — і зайняли його. Якраз його могли зайняти й новоприбулі бойовики, для яких не вистачило місця в уже зайнятих і забарикадованих будинках.
Відтоді, як до числа гарячих точок українського протистояння додалась Одеса, українці з острахом поглядають на ближні південні міста, де поки що тихо, незважаючи на їхню наближеність до Криму і Донбасу — на Херсон, Миколаїв і Запоріжжя. Ходять чутки, що ось-ось і там виникнуть масові заворушення зі стріляниною, з убитими й пораненими. І якщо це станеться, то виявляться правдою припущення багатьох політологів, які говорили, що Путін хоче відрізати Україну від Чорного моря і приєднати до Росії Придністров’я, захопивши вісім областей України, які відокремлють Придністров’я від Ростовської області Росії.
Українська столиця Київ тепер теж оточена блокпостами, на яких, крім співробітників ДАІ, чергують військові з автоматами і добровольці з «Народної самооборони». Вони уважно дивляться на номерні знаки автомобілів і на кількість пасажирів чоловічої статі в машині. Зупиняють машини рідко, але відразу перевіряють багажник і документи.
У самому Києві почалася більш активна агітація кандидатів у президенти. Намети з агітаторами стоять в основному в центрі міста і біля станцій метро. Але кияни рідко зупиняються біля них. Їх набагато більше цікавлять телевізійні політичні ток-шоу. Лідером виборчих симпатій залишається Петро Порошенко, виробник шоколаду й автобусів, у якого до недавнього часу були свої фабрики в Росії. Йому пророкують можливу перемогу в першому турі, але його головний конкурент — лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко — намагається з усіх сил зменшити його популярність. Вона дуже хотіла провести з Петром Порошенком телевізійні дебати, але він відмовився. Тому вона з’являється на телеекранах сама, але весь ефірний час витрачає на те, щоб розповісти якомога більше поганого про Петра Порошенка. Решта кандидатів у президенти проводять дебати і обговорюють кожну політичну новину в країні, але при цьому шансів перемогти на виборах у них немає взагалі. Двоє кандидатів, що представляють Донбас, уже зняли свої кандидатури. Тепер від потенційно проросійських сил залишивсь у президентських перегонах тільки колишній банкір і бізнесмен Сергій Тігіпко, але й він виступає проти федералізації, і єдине, що дозволяє його називати «потенційно проросійським», так це недавнє членство в Партії регіонів. Але в самій Партії регіонів його вважають зрадником тому, що він зареєструвався кандидатом у президенти, не попередивши про це керівництво партії.