Що вона має на увазі? Ми чули, що перед їжею промовляють молитву, але минуло багато часу, відтоді як ми востаннє молилися перед їжею. Однак невеличка таємниця невдовзі прояснилася.
Вона постукала по столі руків’ям туніського кинджала, його сталеве лезо було інкрустоване сріблом. Постукала тричі, потім п’ять разів, тоді знову тричі. Цей особливий метод мав, очевидно, якийсь важливий зміст. Тоді вона сказала:
— Чини, як волієш, — нехай таким буде весь закон.
Було видно, що Діоніс сильно схвильований. Була його черга відповідати, і він страшенно боявся забути свої слова перед незнайомцями. Він жалібно подивився на Кіприду, і вона прошепотіла йому на вушко.
— Сцо є волею? — з раптовим спалахом впевненості й гордості.
— Це моя воля їсти і пити, — низьким голосом відповіла Афіна.
— З якою метою? — спитав Діоніс, сумніваючись.
— Щоб моє тіло могло набратися сили.
Хлопчисько схвильовано озирнувся навколо, ніби відповідь вибила ґрунт з-під його ніг. Кіприда стиснула його руку, і він знову посвітлішав.
— З якою метою? — впевнено повторив він.
— Щоб я могла завершити Велику працю, — відповіла Афіна.
Здається, Діоніс знайшов свою гру. Без найменшого вагання він різко відповів:
— Любов — це закон, за волею.
— Любов — це закон, люби за волею, — виправила Кіприда, і дитина урочисто повторила за нею.
— Починаймо! — бадьоро крикнула вона і всілася на своє місце.
Розділ 5. На телепилі
На обід була риба. Такого виду ми досі не бачили — з довгим тонким тілом і щелепами, як у риби-меча. Ми були дуже голодні, та вона смакувала б так само вишукано за будь-яких обставин. Далі ми їли сир, мед і мушмулу, а закінчили чудовою справжньою турецькою кавою — не одну філіжанку, а скільки хочеш; і бенедиктин.
До їжі ми пили терпке, міцне місцеве вино; і воно смакувало як найкраще червоне вино у світі. При виробництві воно не піддавалося жодній хімічній обробці. Вино мало якусь життєву енергію. Воно було просте, як усе, зроблене в абатстві, однак уся ця свіжість і природність перевершували навіть такі витончені смаки, як наші. Очевидно, ми сиділи за столом у добірному товаристві божеств Олімпу, і їжа, здається, була відповідною!
Крім того, в нас не було часу бути перебірливими — ми були приголомшені красою довкілля.
Далеко на захід лінія пагорбів зникала у морі, найвіддаленіші вершини були від нас на відстані більше п’ятдесяти миль, втім, у цьому прозорому весняному повітрі їх було чітко видно. Ми навіть розгледіли перед цим пасмом невелику темну лінію скель, які випиналися паралельно з ними, приблизно на десять миль ближче. Звідти звивистою кривою невимовної величі й краси простяглася до нас лінія берега. Телепил розташувався на мисі, ніщо не переривало величезний простір відкритого моря між нами й віддаленим пасмом пагорбів з двома вершинами-близнюками, що нависали над головним містом цього краю — містом, з якого ми вирушили вранці.
По лівий бік лінії берега пасмо розкиданих гір чудернацької форми і кольорів простягалось звідти аж до нашого пагорба, де ми сиділи. А океан перед нами сягав небокраю. Світло вигравало на його хвилях, наче якась загадкова мелодія Дебюссі. Його барви різнилися від найніжнішого канарково-жовтого та сірувато-зеленого, через безліч синьо-зелених павичевих відтінків до бузкових і густо-пурпурових. Мінливі кольорові клаптики постійно блукали поверхнею у калейдоскопічній фантазії.
Трішки праворуч безмежну панораму води обрізав стрімкий бескид, увінчаний руїнами церкви, і знову вище, правіше, прямовисна, майже вертикальна скеля моторошно виструнчилася у височінь зазубленою, химерно висіченою лінією. За ними схил різко ставав похилішим, і звідти скеля робила останній стрибок до своєї вершини, де стояли залишки давніх храмів греків.
Провалля по правий бік іще стрімкіше кидалося просто в море. Але з цього боку краєвид заступали оливкові, дубові гаї і кактуси. Тераса перед нами закінчувалася скелястим садом, де цвіли здоровенні геранії, величезні кущі маргариток, пурпурові іриси на високих стеблах і зарості тростини, вдвічі вищої за людський зріст, які, мов танцюристи, колихалися під музику ніжного бризу, що струменем піднімався схилами з моря.
Нижче тераси цвіли шовковиці, вишні і яблуні разом з кількома різнокольоровими деревами, назви яких я не знаю.