— Так, я це розумію, — сказала Лу, — і я надто добре знаю Безіла, щоб легко не пошитися в дурні. Та я все ще переживаю за оцю вашу страшну ефективність. Чим мені зайнятися? Невже ви не розумієте, що саме нудьга чи її страх привели мене до героїну, щоб згаяти час?
— Це саме те, — дуже серйозно сказала Афіна. — Тут таке місце, що з нудьги хочеться напитися. І тому Великий лев наголошує, щоб ми пройшли цю сувору школу. Однак ми дуже швидко усвідомлюємо, що у світі просто немає стільки героїну, щоб вистачило у такому жахливому місці пережити один-однісінькій день. Тож ми кидаємо.
Це був ще один з Безілових парадоксів у повністю робочому стані. Втім, з уст такої врівноваженої і серйозної особи вони звучать дещо по-іншому. Особистість Великого лева, з одного боку, це велика його перевага, але з іншого — це страшний недолік. Його цинічна манера, його звична іронія, відчуття, що він над тобою насміхається, — усе це змушує тебе відкидати його слова як «лише парадокс», не вникаючи у суть. Лам занадто розумний; однак, сестра Афіна говорила з такою простою щирістю і прямотою, що незважаючи на те, що вона теж мала своє почуття гумору, Безілові ідеї здавалися набагато дієвішими, коли проходили через її розумовий апарат, ніж виплескувалися свіжими з нього. Я завжди був не схильний довіряти цареві Ламу. Та не довіряти цій жінці, яка довіряла йому, чи сумніватися у її праві довіряти йому було неможливо.
Здається, він навіть сам себе не міг сприймати серйозно, мабуть, через те, що боявся здатися пихатим чи зарозумілим; однак вона сприймала його серйозно і почерпнула від нього усе найкраще.
— Ну, сестро Афіно, — сказала Лу, — якщо навіть героїн не допомагає, що тоді?
— Боюся, мені доведеться почастувати вас іще одним парадоксом, — сказала вона, припалюючи цигарку. — Боюся, на перший погляд ви подумаєте, що тут щось не те. Це й правда повний революційний розворот від того, що здається очевидним. Але я сама пройшла через це і хочу передати вам такий простий факт: опинившись тут і отримавши у своє розпорядження стільки часу, скільки ми ніколи досі не мали, ми впадаємо у відчай. У великому місті, якщо нам нудно, ми просто шукаємо якоїсь розваги, і таких навколо є вдосталь. Але тут немає полегшення чи навіть його можливості. Ми або потонемо, або вирішимо плавати. Ось іще один приклад того, як Великий лев, який, точно сам Сатана, економить час. Треба бути вже аж надто дурним, щоб за дві доби не побачити, що тут немає можливості розважити себе будь-яким звичайним способом. У Лондоні можна змарнувати ціле життя, перш ніж довести свій розум до бажаної Великому левові точки. Тож ти опиняєшся безпосередньо перед фактом, що слід знайти собі заняття. Добре, ми підходимо до Великого лева спитати, і Великий лев каже: «Чини, як волієш». — «Але, — кажемо ми, — в чому ж полягає моя воля?» Він грубо відповідає: «Дізнайтеся!» Ми запитуємо, як дізнатися, і він каже: «А як ви дізналися, яка користь від автомобіля?» Ну, ми трошки думаємо, а тоді кажемо йому, що про користь машини можна дізнатися через дослідження. Потрібно подивитися на різні її частини, порівняти їх і саму машину з подібними механізмами, які ми вже знаємо, такими як віз з волами і паровоз. Тоді ми вирішуємо, що автомобіль зроблено для пересування дорогою. «Дуже добре, — каже Великий лев, — ідемо далі. Проаналізуйте себе, свої здібності й схильності, розумові тенденції і прагнення вашої душі. Дозвольте вас запевнити, що таке дослідження залишить вам зовсім мало часу для запитань, що з собою робити». — «Дуже дякуємо, — кажемо ми, — але якщо наше судження буде неправильним, якщо ми дізналися, що автомобіль, який має їхати, насправді є труною, зробленою для зберігання тіла?» — «Може, й так, — каже Великий лев. — Вам слід перевірити своє судження; і для цього не потрібно питати думку людей, які, можливо, знають менше за вас; ви просто забираєтесь у цю страшну штуку, натискаєте відповідну кнопку, і якщо вона їде — це автомобіль, і ви не помилились. Хіба ви не читали, що сказано у Книзі Закону: «Успіх — підтвердження вашої правоти?» І дозвольте вас іще раз запевнити, коли ви серйозно налаштуєтесь, почнете здійснювати свою Істинну Волю, для нудьги не знайдеться часу».
Вона викинула цигарку, після того як прикурила від неї ще одну. Здавалося, що вона занурилась у роздуми, ніби в її голові пролітають набагато глибші думки, ніж ті, які вона так легко нам виражала.