Прісна вода в цій річці доходить до самого моря. Річка ця — одна з найбільш повноводних в тутешніх місцях, і на берегах її повинні бути значні поселення.
За Чарівним мисом є велика затока, відкритий на південний схід і схід — північний схід (Це і є прохід між Еспаньолою (Бохіо) і Кубою. Перекл.)
Середа, 5 грудня.
Всю ніч кораблі лежали в дрейфі перед Чарівним мисом, так як у сутінках на сході показалась земля. На сході сонця адмірал побачив у 2,5 лігах на схід від Чарівного мису ще один мис. Пройшовши цей мис, адмірал побачив, що берег, відхилившись на південь, прийняв напрямок на південний захід і в цьому напрямку видно був красивий та високий мис, до якого було сім ліг. Спершу адмірал збирався поїхати до мису, що відкрився на півдні, але потім залишив цей намір, бажаючи в першу чергу оглянути острів Банеке (Babeque), розташований, за словами індіанців, десь на північний схід.
Однак противний вітер не дозволив йому обрати шлях на північний схід; дотримуючись колишнього напрямку, він, вдивившись у південно-східну сторону, побачив землю — великий острів, про який він вже мав відомості від індіанців, які називали цей населений острів «Бохио».
Адмірал чув від жителів Куби, або Хуани, і від індіанців інших островів, що мешканці острова Бохіо їдять людське м'ясо; але цьому він не вірив, вважаючи, що просто жителі Бохіо більш хитромудрі, ніж сусідні індіанці, і наділені більшої заповзятливістю у військових справах, завдяки чому і захоплюють останніх в полон. Крім того, індіанці інших островів вельми малодушні.
Так як вітер дув з північного сходу, а потім з півночі, адмірал вирішив залишити Кубу, або Хуану, яку досі вважав з-за її величини материком. І справді, тільки лише уздовж одного з берегів цієї землі вже було пройдено сто двадцять ліг.
Прийнявши це рішення, адмірал пішов на південний схід, чверть до сходу, так як земля здалася на південному сході, а вітер дув то з півночі, то з північного сходу, деколи відхиляючись до сходу і південного сходу.
Вітер був попутним і надував всі вітрила, ходу кораблів сприяло також протягом; тому з ранку до першої години дня, протягом шести годин йшли зі швидкістю вісім миль на годину, а потім стали робити по дев'ять миль і до заходу про пливли вісімдесят вісім миль, або двадцять дві ліги, на південний схід.
Так як насувалася ніч, адмірал наказав більш швидкий «Ніньї» пройти вперед і поки ще було світло оглянути на березі найближчу бухту. Сам же адмірал на своєму кораблі підійшов до входу в бухту, яка за величиною була така, як затока у Кадісі (Cadiz) (порт у Іспанії. Перекл.), і послав на човні людей, щоб вони промірили дно. Оскільки ніч вже настала, він велів запалити на човні ліхтар і цим ліхтарем подавати на корабель сигнали. Він йшов до того місця, де дрейфувала «Нінья», очікуючи, що з човна будуть надані йому сигнали, які дозволять увійти в бухту, але на човні раптово згасло світло, і «Нінья» рушила далі вздовж берега, оскільки там не бачили світла. З «Ніньї» подали сигнал адміралу.
Адмірал взяв курс на сигнальний вогонь «Нін» і наздогнав її. У цей момент на човні запалили знову ліхтар, і «Нінья» пішла до входу в бухту, тоді як адмірал не міг за нею прослідкувати, і всю ніч корабель його пролежав в дрейфі.
Четвер, 6 грудня.
На світанку адмірал перебував у чотирьох лігах від бухти, яку він назвав «Бухтою Марії» (Puerto Maria). В напрямі на південь, чверть на південний захід, видно був красивий мис, який він назвав «мисом Зірки» (Cabo de la Estrella).
Адмірал припустив, що цей мис був крайньої південною точкою острова. До мису Зірки залишалося двадцять миль. На сході, у сорока милях, показалась інша земля — мабуть, невеликий острів. У п’ятдесяти чотирьох милях на схід, чверть на південний схід, виднівся дуже красивий мис, названий адміралом «Слоновим» (Cabo del Elefante). Ще один мис, якому було присвоєно найменування мису Маленький (Cabo Cinquin), лежав на сході-південному сході в двадцяти восьми милях від кораблів.
На південному сході берег переривався; можливо, то була річка, і здавалося, що в двадцяти милях від цього місця, між мисами Слоновим і Маленьким, відкривався широкий прохід. Деякі моряки розрізняли на його протилежній стороні щось на зразок острова, який адмірал назвав «Тортуга» (Черепаха).
Великий острів здавався дуже високим, але на ньому не було гір, що йдуть у хмари. Швидше це була висока рівнина, або вся, або у своїй більшій частині оброблена, і ці поля (можливо, росла на них пшениця) подібні були травневих нивам Кордови. Вночі були видні на березі вогні, а вдень то тут, то там піднімалися, немов над дозорними вежами, незліченні серпанки. Бути може, це були військові сигнали. Берег в цій частині острова йшов на схід.