За день і ніч пройдено було 60 ліг — по 10 миль, або 2,5 ліги в годину, але щоб не наводити на людей страх, якщо шлях виявиться довгим, [адмірал] поміняв пройдену відстань на 48 ліг.
Вівторок, 11 вересня.
Пливли весь день своїм шляхом, тобто на захід і пройшли понад 20 ліг. Бачили уламок щогли з 120-бочкового корабля, але не змогли виловити його.
Вночі пройшли близько 20 ліг, але за вказаною вже причиною відзначено було лише 16.
Середа, 12 вересня.
Продовжуючи йти тим же шляхом, пройшли за день і ніч 33 ліги, зарахувавши з тієї ж причини менше число ліг.
Четвер, 13 вересня.
За день і ніч пройшли тим же шляхом на захід 33 ліги, враховано трьома або чотирма лігами менше. Течія була зустрічною. У цей день голка компаса відхилилася на північний захід, те саме повторилося на наступний ранок.
П'ятниця, 14 вересня.
Пливли день і ніч своїм шляхом на захід і пройшли 20 ліг, визначивши трохи менше. Люди з каравели «Нінья» казали, що бачили чайку [garjao] і раб де хунко. Птахи ж ці ніколи не видаляються від землі більш ніж на 25 ліг.
Субота, 15 вересня.
За ніч і день пройшли 27 ліг і трохи більше тим же шляхом на захід. Вночі на її початку, видно було, як з неба впала в море в 4–5 лігах від корабля чудова вогненна гілка.
Неділя, 16 вересня.
Вдень і вночі пливли тим же шляхом на захід. Пройшли 39 ліг, але відзначили тільки 36. Вдень було хмарно, йшов дрібний дощик.
Адмірал тут відзначає, що в цей день на всьому шляху утримувалася така дивно м'яка погода, що принадність ранкових годин доставляла величезну насолоду, і здавалося, що не вистачає лише солов'їного співу. Він говорить: «погода була, як в Андалусії в квітні».
Тут почали помічати безліч пучків зеленої трави, і, як можна було судити за її виглядом, ця трава лише недавно була відірвана від землі. Тому всі вважали, що кораблі знаходяться поблизу якого-то острова, і, на думку адмірала, це був саме острів, а не материк. Він говорить: «материк лежить ще далі».
Понеділок, 17 вересня.
Адмірал плив своїм шляхом на захід і пройшов за день і ніч більше 50 ліг. Відзначено, однак, було всього лише 47. Була сприятлива течія. Бачили багато і дуже часто траву. Це була та трава, що росте на скелях, і приносилася вона із заходу. Моряки розсудили, що знаходяться поблизу землі. Пілоти взяли північ і виявили, що голки компаса відхиляються на північний схід на велику чверть. Моряків охопили страх і смуток, і не можна було дізнатися того причину.
Коли адмірал дізнався про все це, він велів вранці знову взяти північ; з'ясувалося, що стрілки показували вірно. Причина полягала в тому, що здавалося, ніби рухається сама зірка, а не голки компасу.
Після того як розвиднилося, в той же понеділок, побачили ще більше трави, і вона здавалась річковою. Серед трав знайшли живого рака, якого адмірал зберіг. Адмірал відзначає, що все це були вірні ознаки землі і що кораблі знаходяться від неї не далі ніж в 80 лігах. Було виявлено, що з часу відплиття від Канарських островів ще не було настільки несолоної води в морі і настільки тихої погоди. Всі повеселішали, і кожен корабель прискорив наскільки можна хід, щоб першим побачити землю. Бачили багато дельфінів [toninas], а люди з «Ніньї» одного убили.
Адмірал зазначає при цьому, що все це — ознаки західного боку [океану]. — «Надіюсь на всевишнього, від якого залежить все, і сподіваюся, що дуже скоро він дасть нам побачити землю».
Вранці, як він відзначає, бачили білого птаха, яка називається «раб де хунко» [rabo de junco, дослівно — хвіст очерету]. Птах цей звичайно не спить у морі.
Вівторок, 18 вересня.
Йшли день і ніч, пройшовши понад 55 ліг, але показали тільки 48. Море всі ці дні було дуже спокійним, зовсім як річка в Севільї. Мартін Алонсо на «Пинті», кораблі вельми багатовітрильному, пішов вперед, не чекаючи інших каравел. Він повідомив зі своєї каравели адміралу, що бачив безліч птахів, які летять до заходу, чому і сподівався цієї ж ночі побачити землю; з цієї причини він йшов так швидко.
На півночі показалась велика хмара — вірна ознака близькості землі.
Середа, 19 вересня.
Пливли своїм шляхом, і так як погода була тиха, за день і ніч пройшли 25 ліг, записали же 22. У цей день о десятій годині на корабель залетів алькатрац [un alcatraz, piquero — птах із роду пеліканів, що живе в тропічних і субтропічних районах всієї планети, кульок], увечері бачили ще одного. Птахи ж ці зазвичай не видаляються більш ніж на 20 ліг від землі. Деколи йшов дощ, але вітру не було — вірна ознака землі.
Адмірал не хотів затримуватися, ідучи проти вітру [barloventeando], щоб упевнитися, чи є близько земля, хоча він вважав, що і на північ, і на південь обов'язково повинні бути якісь острова, як насправді і було, і він йшов між ними, тому що його бажанням було слідувати далі до Індій; «… Погода сприятлива, тому, маючи надію на господа, на зворотному шляху все це зможу я оглянути…» — такі його слова.