Вулмак наказав їм зачекати і зв’язався променевим каналом із адміралом Лемпрієром, командувачем спеціального з’єднання. На відстані багатьох а. о. понад сорок кораблів ескадри, що брали участь у битві з «Рафаїлом», діяли, намагаючись евакуювати тих, кому вдалося вціліти, з розбитих Архангелів, а ще чекали на прибуття дрона з папським наказом та корабля-робота ТехноКорду, який мав занурити населення планети в стан призупиненого життя. І дрон, і корабель-робот затримувалися. Лемпрієр перебував ближче, лише за чотири світлові хвилини — саме стільки знадобиться когерентному променю, щоби доправити йому повідомлення, і стільки ж, щоби передати його відповідь. Але Вулмак не мав вибору. Йому залишалося лише чекати відповіді.
Тим часом на флагманському кораблі «Рагуїл» Лемпрієр опинився у делікатній ситуації: він мав лічені хвилини, щоби вирішити долю Мустафи. Якщо він дозволить Великому Інквізиторові померти, можливо, його вдасться воскресити не пізніше, ніж за дві доби. Страждання кардинала припиняться. Але їм доведеться чекати аж дві доби, щоби дізнатися, хто був нападником — Ктир, тубільці, жахливі послідовники Енеї чи, може, Вигнанці? Це залишиться таємницею аж до його воскресіння. Щоби вирішити, Лемпрієрові знадобилося десять секунд, але ще чотири хвилини промінь мав мандрувати з відповіддю.
— Хай медики стабілізують його стан, — передав він Вулмаку, котрий чекав на «Джибрілі», обертаючись навколо планети. — Під’єднайте його до системи життєзабезпечення на спусковому катері. Хай його доправлять до вас. Допитайте його. Коли ми отримаємо потрібну інформацію, нехай автохірург оцінить його стан. Якщо кардинала швидше воскресити, ніж вилікувати, дайте йому померти.
— Так, сер! — відгукнувся Вулмак чотирма хвилинами пізніше й передав відповідний наказ загону морської піхоти.
Тим часом морські піхотинці розширили радіус пошуків, пересуваючись на своїх реактивних ранцях, й обшукали скелі навколо Фалоса Шиви. Вони обстежили глибинним радаром Ран-Цзо, так зване Видрове Озеро, але не знайшли ані мертвих тіл, ані зниклих священиків. Разом із групою Beликого Інквізитора мала знаходитися охорона з дванадцяти морських піхотинців, а ще пілот спускового катера — але всі ці чоловіки та жінки теж зникли. Вдалося виявити ще плями крові та рештки тіл. ДНК вказувала, що це останки зниклих членів групи. Але тіл та хрестоформ знайти не вдалося.
— Чи маємо ми поширити наші пошуки на Зимовий Палац? — надіслав запит лейтенант морської піхоти, командир групи. Раніше всім піхотинцям було наказано не полохати місцевих, а надто Далай-ламу та його оточення, до прибуття корабля ТехноКорду, що мав приспати всіх мешканців планети.
— Зачекайте, — відказав Вулмак. Він побачив, що активізувався монітор, з’єднаний із адміралом Лемпрієром. Заблимав і його особистий комунікатор. Капітана викликав офіцер розвідки з пункту спостережень під прозорим куполом корабля. — Слухаю?
— Капітане, ми візуально обстежили Палац. Там сталося щось страшне.
— Що саме? — гаркнув Вулмак. Ще ніколи ніхто з його підлеглих не висловлювався так туманно.
— Не можемо зрозуміти, сер, — відказала офіцер розвідки, жінка молода, але компетентна, наскільки знав Вулмак. — Подивіться на це...
Вулмак трохи повернув голову, аби глянути на зображення, що з’явилося в голоніші. Він знав, що цю ж картинку бачить наразі й Лемпрієр на своєму екрані. Перед ними був східний бік Зимового Палацу в Поталі, зйомка велася з точки на кількасот метрів вище мосту Джичу.
Самого мосту не було, його прибрали. Але на сходах та на терасах між Палацом та мостом громадилися десятки... сотні тіл... закривавлених, пошматованих.
— Боже милосердний! — вирвалося у капітана Вулмака. Він перехрестився.
— Ми ідентифікували голову Регента Токри Ретінґа між останків, — почув він позбавлений емоцій голос офіцера розвідки.
— Голову? — перепитав Вулмак, розуміючи, що це непотрібне питання буде передано адміралові Лемпрієру разом із іншою інформацією. За чотири хвилини адмірал Лемпрієр знатиме, що Вулмак робить тупі коментарі. Нехай.
— Загинув іще хтось із високопосадовців? — запитав він.
— Ні, сер. Але вони зараз працюють в ефірі на різних частотах.
Вулмак здивовано вигнув брову. Досі Зимовий Палац ніколи не виходив на радіозв’язок, не використовував променевий канал.
— Що вони передають?
— Вони передають мандаринською та новотибетською[147], сер, — відповіла офіцер. А тоді швидко додала: — Вони в паніці, капітане. Далайлама зник. Зник також шеф його особистої охорони. Генерал Сурхан Сюон Чемпо, командир Гвардії Палацу мертвий, сер... Вони підтвердили, що знайдено його обезголовлене тіло.
Вулмак подивився на годинник. Когерентний промінь з цією інформацією вже на півшляху до корабля адмірала.
— Хто це зробив, офіцере? Ктир?
— Невідомо, сер. У нас там камери скрізь. Ми перевіримо всі записи.
— Зробіть це, — сказав Вулмак. Чекати він більше не міг. Він зв’язався променевим каналом із лейтенантом морської піхоти: — Вирушайте на місце, лейтенанте. Подивіться, що за чортівня там коїться. Я посилаю до вас ще п’ять спускових катерів, бойовий електромагнітний катер і озброєний топтер. Відшукайте рештки архієпископа Бріка, отця Фарелла та отця Лебланка. Ну, звісно, також і пілота, й ескорт.
— Наказ зрозумів, сер!
Індикатор променевого каналу замиготів зеленим. Це адмірал отримував останні повідомлення. Але часу чекати на його розпорядження не було. Вулмак променем зв’язався з двома найближчими військовими кораблями, що перебували за найвіддаленішим від планети місяцем, і наказав їм у повній бойовій готовності перейти на орбіту, близьку до «Джибріля». Можливо, йому знадобиться додаткова вогняна міць. Вулмаку вже доводилося бачити, як діє Ктир, і від самої думки, що ця потвора може зненацька опинитися на борту його корабля, його мов снігом обсипало. Він зв’язався з капітаном факельника Флоту Його Святості «Св. Бонавентура». Побачивши на екрані здивоване обличчя капітана, він сказав:
— Керол, будь ласка, перейди у тактичний простір.
Він зробив те ж саме й опинився над планетою Тянь-Шань, що мінилася пеленою хмаровиння. Раптом поруч із ним опинилася Керол, вимальовуючись на зоряній чорноті.
— Керол, — вимовив Вулмак, — там, унизу, коїться казна-що. Я гадаю, може, це Ктир знову зірвався з ретязя. Якщо ти раптом утратиш зв’язок з «Джибрілем» або ми почнемо волати якусь тарабарщину...
— Я вишлю до вас три катери з морськими піхотинцями, — сказала Семюелс.
— Ні, — заперечив Вулмак. — Спопели «Джибріль». Негайно.
Капітан Семюел змигнула. Замиготів і сигналізатор, сповіщаючи, що Вулмака викликає адмірал Лемпрієр з флагманського корабля. Вулмак вийшов з тактичного простору. Повідомлення, яке він отримав, було лаконічним: «Я розігнав „Рагуїл“ до субкритичної швидкості для стрибка в систему Тянь-Шань». Екран показував і обличчя адмірала. Похмуре.
Вулмак відкрив було рота, щоби протестувати, проте вчасно збагнув, що промінь донесе його заперечення за три хвилини після того, як стрибок з рушієм Гокінґа буде здійснено, і стулив рота. Стрибати в систему при гравітаціях, що майже дорівнюють гравітаційному колодязю планети, — надзвичайно небезпечний маневр: вірогідність загибелі всіх, хто є на борту, — двадцять п’ять відсотків, не менше. Утім, Вулмак розумів бажання адмірала бути там, куди стікається вся інформація і де його накази будуть виконуватися без затримки.
«Ісусе Христе, — міркував Вулмак, — Великий Інквізитор покалічений, архієпископ і решта делегації зникли, траханий Палац Далай-лами скидається на розворушений мурашник. Будь проклятий цей Ктир! А куди подівся папський дрон із наказом?! І обіцяний корабель Корда? Усе, це капець. Гірше не буває!»
— Капітане? — Це був старший медик, котрий вийшов на зв’язок з медвідсіку спускового апарата.
147
мандаринська мова — група діалектів китайської мови, якими розмовляють на півночі та південному заході Китаю, а також у китайській діаспорі. Інколи визначається як окрема мова китайської мовної групи сино-тибетської мовної сім’ї. Має найбільшу кількість мовців у світі. Назвою завдячує «мандаринам» — китайським чиновникам, які вживали її як універсальну мову спілкування.