Марусин насупив брови.
— Ми вас уведемо в курс справи, отче-капітане. Командування Флоту знає, що робить. Чи ви хочете відмовитися від цього призначення?
Отець-капітан де Сойя завагався чи не на цілу секунду.
— Ні, сер, — відповів він нарешті. — Я ціную довіру, яку виявляє мені Пакс і ви особисто. Я зроблю все, що в моїх силах, адмірале. — Де Сойя навчався дисципліні аж двічі: уперше як священик і єзуїт, а вдруге — як офіцер флоту Його Святості.
Обличчя Марусина пом’якшилося.
— Звісно, зробите, Федеріко. Ми раді, що ви знову з нами. Залишайтеся тут, на Пацемі, у плебанії Легіонерів, поки ми не підготуємо все, щоби доправити вас на ваш корабель.
«Чорт забирай», — подумки вилаявся де Сойя. Знову арештант, знову у цих клятих Легіонерів... Проте вголос він сказав:
— Звісно, сер. Це дуже приємне місце.
Марусин знову зиркнув на свій комлоґ. Зрозуміло, що співбесіда добігла кінця.
— Чи маєте прохання, отче-капітане, доки чекатимете на офіційне призначення?
Де Сойя знову завагався. Він знав, що якісь особисті прохання будуть розцінені як нахабство. Незважаючи на це, він сказав:
— Так, сер, маю прохання... одне. На старому «Рафаїлі» під моєю командою було три бійці, три швейцарські гвардійці, ще з Гіперіона. Стрілець Реттіґ загинув, сер... але сержант Ґреґоріус і капрал Кі були зі мною весь час. І я подумав...
Марусин нетерпляче кивнув.
— Ви хотіли би взяти їх із собою на новий «Рафаїл». Що ж... це зрозуміло. У мене був кухар, якого я тягав за собою з корабля на корабель... бідолаху вколошкали під час другої операції на Вугільному Мішку. Мені нічого не відомо про цих людей... — адмірал подивився на Марґет By.
— За неймовірним збігом, — сказала адмірал By, — мені на очі потрапили їхні файли, коли я продивлялася папери про відновлення вас на посаді, отче-капітане. Сержант Ґреґоріус наразі служить на Територіях Кільця. Я впевнена, що питання з його переведенням можна вирішити. Щодо капрала Кі, боюся...
Де Сойя відчув, як кольнуло в грудях. Капрал Кі був з ним на орбіті Божегаю, а Ґреґоріус тоді повторно перебував у яслах після невдалого воскресіння. Востаннє де Сойя бачив жвавого коротуна капрала після повернення на Пацем, коли військова поліція розвела їх по різних камерах після арешту. Де Сойя потиснув капралові руку і запевнив, що вони побачаться знову.
— ...боюся, капрал Кі загинув два стандартних роки тому, — закінчила By. — Його було вбито при нападі Вигнанців на Виріжок Стрільця... Наскільки мені відомо, його було нагороджено Срібною Зіркого Святого Михайла... зрозуміло, посмертно...
Де Сойя стримано кивнув.
— Дякую, — вимовив він.
Адмірал Марусин знову з приязною батьківською посмішкою через стіл подав руку де Сойї:
— Хай щастить, Федеріко. Дайте їм перцю на своєму «Рафаїлі».
ШТАБ-КВАРТИРА ТОРГОВЕЛЬНОЇ ГІЛЬДІЇ ПАКСА знаходилася не власне на Пацемі. Вона розташувалася в гігантському пустотілому торі, що перебував на орбіті у троянській точці L5[38], обертаючись таким чином разом із планетою, але з відставанням приблизно на шістдесят орбітальних градусів. Між Ватиканом внизу та цим велетенським бубликом із вуглець-вуглецю, 270 метрів завтовшки, не менше кілометра завдовжки й 26 кілометрів в діаметрі, начиненим павукоподібними сухими доками, вантажними майданчиками, антенами й іншим приладдям, кружляла разом зі своїми орбітальними базами половина військового космічного флоту Пакса. Кензо Ісозакі колись підрахував, що спроба вдарити по Ватикану з Тора Гільдії була би придушена за 12,06 наносекунди.
Офіс Ісозакі був прозорою цибулиною, що трималася на стеблині з віскер-вуглецю[39] на висоті чотири сотні метрів над зовнішнім ободом тора.
Вигнута оболонка цибулини могла ставати матовою чи залишатися прозорою, за бажанням власника офісу, Генерального директора Гільдії. Сьогодні стіни зберігали прозорість, за винятком однієї поляризованої секції, що притлумлювала нестерпний блиск пацемського жовтого сонця. Час від часу космос дивився крізь вікна чорним, але тор обертався, на цибулину падала тінь від кільця, і тоді Ісозакі бачив, як з’являються зірки — наче відсувалася вбік важка чорна завіса, і тисячі яскравих свічок запалювалися у безкрайому просторі, щоби світити рівним, незмигним блиском. «А ще це схоже на міріади бівуачних багать, розкладених моїми ворогами», — подумав Ісозакі, коли вдвадцяте за робочий день упала темрява.
Завдяки абсолютно прозорим стінам його овальний кабінет зі скромним письмовим столом, стільцями та пастельними світильниками здавався устеленою килимами платформою, що самотньо височіла у безмежному космічному просторі, освітлювана окремими яскравими зірками та рікою Молочного Шляху. Але Президент Гільдії підвів голову не для того, щоби помилуватися цим звичним видовищем: його увагу привернули три термоядерні хвости, що спалахнули на тлі зоряного неба, наче розпливчасті плями на голографічній астрономічній карті, — це заходили на посадку три вантажні кораблі. Ісозакі так призвичаївся оцінювати відстані та дельта-v за інверсійними слідами, що з першого погляду міг сказати, коли кораблі пришвартуються і навіть що це за кораблі й кому вони належать. «Молдахар» компанії «Р.М.» дозаправився на газовому гіганті в системі Іпсилон Еридана і залишав за собою слід червоніший, ніж зазвичай. Капітан корабля «Емма Констант» компанії «H.H.M.S.», як завжди, поспішала звільнитися від свого вантажу — активних металів з Пегаса 51, а тому гальмувала, перевищуючи рекомендовані значення відсотків на п’ятнадцять, не менше. І, нарешті, найменша ляпка могла належати лише «Апостольській Елемозінарії». Цей корабель теж належав «H.H.M.S.» і цієї хвилини саме гальмував у точці виходу зі стану с-плюс, перемістившись із системи Ренесанс. Ісозакі був цілком упевнений у цьому, як міг із впевненістю визначити на око будь-яку з понад трьох сотень інших оптимальних точок переміщення, які бачив у доступному очам секторі неба над Пацемом.
З підлоги виросла кабіна ліфта, циліндр став прозорим, показавши пасажира в світлі зірок. Ісозакі знав, що циліндр прозорий тільки тоді, коли дивишся на нього ззовні; всередині ж пасажир стояв у кабінці із дзеркальними стінами, і поки Ісозакі не накаже дверям відчинитися, бачив не кабінет Директора, а тільки власне віддзеркалення.
У ліфті знаходилася лише Анна Пеллі Коньяні. Ісозакі кивнув, і його особистий Штінт змусив поворотні двері від’їхати вбік. Колега і протеже Ісозакі, співдиректор Гільдії, навіть не поглянувши на панораму зоряного неба, навкіс перетнула килим, прямуючи до нього.
— Доброго дня, Кензо-сан.
— Доброго дня, Анно. — Він жестом запропонував їй найзручніше крісло, але Коньяні тільки мотнула головою і залишилася стояти. Вона ніколи не сідала в кабінеті Ісозакі. А він ніколи не забував запропонувати їй сісти.
— Меса перед Конклавом майже закінчилася, — сказала Коньяні.
Ісозакі кивнув. Тієї ж секунди його Штінт затемнив стіни приміщення й увімкнув на променевому каналі трансляцію з Ватикану.
Цього ранку Собор Святого Петра потопав у багреці та пурпурі, з домішками чорного та білого. Вісімдесят три кардинали, яких незабаром мали замкнути для проведення конклаву, клали поклони, молилися, колінкували, підводилися й знову схиляли коліна... Позаду цієї еліти, цих потенційних кандидатів на Папський престол, юрмилися сотні єпископів та архієпископів, священиків, членів Курій, військових та цивільних високопосадовців Пакса, губернаторів з різних планет, сенаторів з усіх світів, яким пощастило бути на Пацемі під час смерті Папи чи які могли дістатися сюди в межах трьох тижнів часу-в-борг, представники Домініканців, Єзуїтів, Бенедиктинців, Легіонерів Христа, Прихильників Марії, Салезіанів, а також один-єдиний делегат від небагатьох Франсиканців, котрі ще збереглися. Нарешті, позаду стояли «шановані гості» — почесні представники Торговельної Гільдії, Opus Dei, Інституту Релігійних Справ, відомого також як Банк Ватикану, делегати від Префектури Папського дому, від Служби благодійності Святого Престолу, Адміністрації Церковного Майна Святого Престолу, а також від Апостольської палати кардинала-камерленґа[40]. Поруч з ними розташувалися представники Понтифікальної Академії наук[41], Папської Ради Міжзоряної Справедливості та Миру, багатьох навчальних закладів і серед них — Папської церковної академії[42] та інших теологічних закладів, необхідних для функціонування величезної імперії. І, нарешті, серед присутніх були вищі чини Швейцарської гвардії у своїх барвистих одностроях та офіцери Палатинської гвардії, відтвореної Папою Юлієм. І вперше на публіці відкрито з’явився командувач засекреченої до цього часу Шляхетної гвардії — блідий темноволосий чоловік у вельбучному червоному мундирі.
38
Троянські точки Лаґранжа, 5 точок в орбітальній конфігурації, де тіло з незначною масою, що зазнає тільки гравітаційного впливу двох взаємопов’язаних масивних тіл, буде перебувати у незмінній позиції щодо них. Астероїди, що перебувають у точках Лаґранжа планет, називаються троянськими астероїдами, а троянські супутники названо так за аналогією з ними. Троянські супутники обертаються навколо планети, на відміну від троянських астероїдів, які обертаються навколо Сонця.
39
віскери (у металургії) — довгі нитчасті структури, які формують щіткоподібну поверхню металів. Віскери на підкладці з вуглецю мають міцність на кілька порядків вищу за матеріал підкладки.
40
Апостольська палата
41
Понтифікальна академія наук (
42
Папська церковна академія (