Отець де Сойя благословив нас і запитав:
— Чи можу я щось зробити для вас наступними місяцями? Може, надіслати вам сюди, на Стару Землю, якийсь провіант?
Я похитав головою.
— Дякуємо, отче, але нічого не треба. У нас є все для таборування, аптечка з корабля, надувний пліт і ця рушниця. Адже недарма я ходив провідником у мисливців на Гіперіоні.
— Є одна річ, про яку я хотіла би попросити, — промовила Енея, і я помітив, що кутики губ у неї легенько смикнулися, а це завжди було знаком, що вона замислила якийсь розіграш.
— Все, що завгодно, — відізвався де Сойя.
— Чи не могли би ви повернутися сюди за рік чи біля того? — сказала вона. — Мені може знадобитися добра акушерка. А у вас буде час трохи підчитати літератури з цього питання.
Отець де Сойя аж спаленів, хотів було щось сказати, відтак передумав і лише похмуро кивнув.
Енея розсміялася й торкнулася його руки.
— Жартую, — сказала вона. — Дорджі Памо та Дем Лоа вже погодилися телепортуватися сюди, якщо виникне потреба. — Вона озирнулася на мене. — А потреба виникне.
Отець де Сойя видихнув з полегшенням, поклав міцну руку на голову Енеї в останньому благословенні і повільно пішов уздовж міських руїн, а тоді почав підійматися пандусом до вежі. Ми дивилися, як його поглинають сутінки.
— А що станеться з його Церквою? — стиха запитав я в Енеї.
Вона схилила голову набік.
— Що б не сталося, тепер вона має шанс воскреснути... віднайти свою душу. — Вона посміхнулася до мене, дивлячись через плече. — І ми маємо такий шанс.
Я відчув, що серце у мене гупає, але не міг не запитати.
— Мала! — покликав я.
Енея подивилася на мене знизу догори, притиснувшись щокою до моїх грудей.
— Хлопчик чи дівчинка? — запитав я. — Я ніколи не питав про це.
— Що? — перепитала збентежена Енея.
— Ну те, через що тобі знадобляться Свиня-Громовержиця та Дем Лоа за рік чи близько того... — хрипко сказав я. — Це буде хлопчик чи дівчинка?
— Ось ти про що, — зрозуміла мене Енея. Вона знову сіла рівненько, дивлячись просто перед собою, і її голова зручно вмостилася мені під підборіддям. Коли вона заговорила, я відчував її слова, вони проймали мене до кісток. — Я не знаю, Роле. Правда, не знаю. До цієї частини свого життя я завжди намагалася не зазирати. Все, що трапиться далі з нами, буде для мене новиною. Так, з інших видінь я знаю, що у нас народиться здорова дитина... а ще я знаю, що залишити її... і тебе... буде для мене найважчим з випробувань... значно важчим, ніж дозволити спіймати себе в Соборі Святого Петра і датися в руки інквізиторам. Я бачила мигцем нас двох, у моєму майбутньому і твоєму минулому, на Тянь-Шані, бачила, як я страждаю, що не можу розповісти тобі нічого з того, що відбувається зараз... але я знаю й те, що втішатимуся тим, що дитина залишиться з тобою, що ти роститимеш нашого сина чи нашу доньку. І я знаю, що ти ніколи не дозволиш дитині забути, ким я була і як любила вас обох.
Вона глибоко зітхнула.
— А от щодо того, хлопчик це буде чи дівчинка і яке ім’я ми дамо своїй дитині... я про це нічого не знаю, коханий. Я вирішила не заглядати в цей час, наш час, а просто прожити його разом із тобою, прожити кожний день. Я така ж сліпа щодо цього майбутнього, як і ти.
Я ще міцніше притиснув її до себе.
Пролунав сконфужений кашель, ми озирнулися, і до нас дійшло, що А. Беттік і надалі стоїть поруч із килимом-літуном.
— Старий друже, — промовила Енея, узявши його за руку, а я продовжував міцно тримати її. — Що ти хотів нам сказати?
Андроїд завагався, але все ж таки наважився сказати:
— Ви колись читали сонет вашого батька, який зветься «Гомеру», пан-Енеє?
Кохана замислилася, наморщивши лоба, а відтак зізналася:
— Мабуть, читала, але я його не пам’ятаю.
— Мені здається, деякі рядки цього сонета мають певний стосунок до запитання пан-Ендіміона щодо майбутнього Церкви отця де Сойї, — сказав синьошкірий чоловік. — А також і до інших речей. Можна?
— Прошу, — сказала Енея.
З того, як напружується кожний м’яз її спини, притиснутої до моїх грудей, як щільно лежить її долоня на моєму стегні, я відчував, що вона, як і я, не може дочекатися, коли ми нарешті полетимо звідси і знайдемо місце, щоб усамітнитися. І я сподівався, що андроїд не цитуватиме вірші довго. Він проказав:
— Дякую, — сказала йому Енея. — Дякую, дорогий друже. — Вона звільнилася з кільця моїх рук настільки, щоби поцілувати андроїда востаннє.
— Агов! — покликав я, наче забута всіма дитинка.
І тоді вона поцілувала мене довгим цілунком. Набагато довшим і емоційнішим.
Останній помах рук на прощання, і я смикнув за пілотні нитки, і килим, якому було вже не одне сторіччя, шугнув у повітря, піднявшись на п’ятдесят метрів, востаннє проплив над плитою з мандрівним містом та кам’яною вежею, зробив коло над космічним кораблем Консула і поніс нас на захід. Знову орієнтуючись на Полярну зірку як на дороговказ і спокійно обмірковуючи переваги високого пагорба для ночівлі за кілька кілометрів від нас, ми пролетіли над могилою старого поета, де Ктир продовжував стояти в мовчазному караулі, перетнули ріку, де водоверті та брижі відбивали останні червоні промені, а тоді, набравши висоту, просто сиділи й дивилися на пишні луки та вабні ліси нашої нової царини, нашого одвічного світу... Озирали наш новий світ... наш первісний, і майбутній, і найпрекрасніший серед усіх прекрасних світів світ.
Глосарій
А. Антібб (A. Antibbe) — брат-близнюк А. Беттіка.
А. Даррія (A. Darria) — сестра-близнючка А. Беттіка.
А. Еввік (A. Ewik) — брат-близнюк А. Беттіка.
А. Коррессон (A. Corresson) — брат-близнюк А. Беттіка.
АА-ЛЛООЕЕ (AA-LLOOEE) — сенешайський алуїт з планети Хеврон.
Авраам (Abraham) — місто мандрівних юдеїв на Тянь-Шані.
Аврол Г’юм (Avrol Hume) — ландшафтний архітектор на Гіперіоні, у якого працював помічником Рол Ендіміон.
Аічакут (Aichacut) — один із ватаги чітчатуків, найвойовничіший серед них.
Акерателі (Akerataeli) — розумні істоти з газових гігантів.
Алдікакті (Aldikacti) — адмірал, командувач спеціального з’єднання «Гедеон».
Алем Мікаїл Дем Алем (Alem Mikail Dem Alem) — мешканець планети Вітус-Ґрей-Баліан-Б, шлюбний партнер Дем Ріа та Дем Лоа.
Альбедо (Albedo) — Штінт, конструкт, особистий радник Папи Урбана XVI.
Аль-Газалі (Al-Ghazali) — мусульманське місто на планеті Кум-Ріяд.
Амрітсар (Amritsar) — пустельна загумінкова планета, початок колонізації якої припадає на добу Пакса. Мешканці — кочові племена сикхів та суфіїв.
Арафат-куфія (Arafat-kaffiyeh) — місто, столиця палестинців на Марсі.
Арґойл, Беттц (Bettz Argyle) — командер, еколог з команди отця-капітана Де Сойї на бунтівному архангелі «Рафаїл».
Армаґаст (Armaghast) — планета, що колись була у складі Гегемонії. Наразі порожня, «карантинна» планета, на орбіті якої відбуває своє довічне ув’язнення Рол Ендіміон.
Арон, Гельвіґ (Helvig Aron) — Генеральний директор Торговельної Гільдії.
Архангел, зореліт (класу) Архангел, корабель-Архангел (archangel-class starship) — корабель, обладнаний рушієм Гедеона, здатний миттєво переміщатися в іншу точку. Обладнаний воскресальними яслами, позаяк таке переміщення вбиває весь екіпаж.
Асмодей (Asmodeus) — хтивість; один із семи архідемонів, згадуваних у Біблії. Умовна назва цілі в ході операції «Гедеон». Планетна система, заселена Вигнанцями.
Аспік-Коро, Денеб (Deneb Aspic-Coreau) — нащадок Сірі з планети Мауї-Заповітна.
177
Джон Кітс. До Гомера (Aye, on the shores of darkness there is light...; пер. Василя Мисика)