Немез разом зі своїми клонами чекала, що він скаже. Вона знала, що з наріканнями та покараннями покінчено. Вона знову потрібна Трьом Секторам живою та готовою виконувати подальші завдання.
— Дівчинка, Енея, повернулася до контрольованого Паксом простору, — повідомив Альбедо.
— Де вона зараз? — запитала близнючка Немез. Щось схоже на нетерпіння почулося в її бездушному голосі.
Радник Альбедо розвів руками.
— Портал... — почала було Немез.
— ...нічого не повідомив нам цього разу, — закінчив радник Альбедо. Посмішка на його обличчі не зрушилася ні на йоту.
Немез зморщила чоло. Упродовж усіх віків існування Всемережжя Гегемонії Три Сектори Свідомості Корду не винайшли засобу користуватися брамою Безодні — тим інтерфейсом миттєвої дії, який люди звикли називати «порталами телепортації», не залишаючи сліду у вигляді модульованих нейтрино, там, де згорталася матриця.
— Тут задіяне Дещо... — сказала вона.
— Жодних сумнівів, — сказав Альбедо, клацнувши пальцями, наче кладучи край цьому непотрібному обговоренню. — Але ми зафіксували факт під’єднання. Ми впевнені, що дівчина знаходиться серед тих, хто повертається зі Старої Землі мережею колишніх порталів.
— То є ще й інші? — запитав один із клонів чоловічої статі.
Альбедо кивнув.
— Спочатку повернулося кілька осіб. Потім іще кілька. Наразі зареєстровано понад п’ятдесят активацій порталів.
Немез склала руки на грудях.
— Чи це означає, що Дещо припиняє експеримент зі Старою Землею?
— Ні, — відказав Альбедо. Він підійшов до найближчої до нього плити й зупинився, дивлячись на оголене людське тіло на ній. Це була юна дівчина, сімнадцяти чи вісімнадцяти стандартних років, з рудим волоссям. На її блідій шкірі та розплющених очах лежала біла паморозь. — Ні, — повторив він. — Сектори дійшли висновку, що повертається лише група Енеї.
— Як ми її знайдемо? — запитала близнючка, очевидно озвучуючи свої думки в смузі 75 МГц. — Ми можемо стрибнути до кожного зі світів, який у часи Гегемонії мав портали, й обстежити всі портали на місці.
Альбедо кивнув.
— Дещо здатне приховати кінцевий пункт подорожі крізь портал, — сказав він, — але Корд майже впевнений, що воно не може приховати сам факт згортання матриці.
Майже впевнений. Зазвичай ступінь обізнаності Корду визначався іншими словами, і Немез не могла не звернути на це уваги.
— Ми хочемо, щоб ви... — почав було Альбедо, але затнувся. Він указав на близнючку Немез. — У Консерваторів дали тобі якесь ім’я?
— Ні, — відповіла та. На її блідий лоб пасмами спадало темне волосся. На тонких губах не було й тіні посмішки.
Альбедо фиркнув усе на тій же частоті.
— Радамант Немез отримала ім’я, бо їй довелося виступати в ролі члена екіпажу на «Рафаїлі». Гадаю, і всіх вас треба назвати, хоча б для того, щоби мені було зручніше. — Він знову вказав на жінку. — Сцилла. — Тицьнув пальцем на кожного з чоловіків. — Ґіґес. Бріарей[52].
Жоден із трійці клонів не відреагував на отримання імені. Тільки Немез, зі схрещеними на грудях руками, поцікавилася:
— Це вас потішає, Раднику?
— Так, — відповів Альбедо.
Навколо них зловісним туманом клубочилося та нуртувало повітря, що витекло зі спускового апарата. Чоловічий клон, щойно наречений Бріареєм, сказав:
— Ми залишимо собі цей Архангел для перельотів і почнемо обшукувати всі старі світи Всемережжя. Розпочати, я гадаю, варто зі світів, які поєднувала ріка Тетіс.
— Так, — погодився Альбедо.
Сцилла постукала нігтями по заледенілій тканині свого комбінезона.
— Якщо взяти чотири космічні кораблі, пошуки закінчаться вчетверо скоріше.
— Безумовно, — сказав Альбедо. — Ми відмовилися від такого рішення з кількох причин. Перша з них полягає в тому, що Пакс наразі має недостатньо вільних космічних кораблів цього класу, щоби позичити їх нам.
Немез саркастично підняла брову:
— Відколи це Корд звертається до Пакса по позику?
— Відтоді, відколи ми потребуємо грошей, заводів і людських ресурсів Пакса, щоби будувати ці кораблі, — сухо відповів Альбедо. — Друга й остання причина полягає в тому, що ми хочемо, аби ви були вчотирьох, якщо стикнетеся з кимось чи чимось таким, кого чи чого один не здужає.
Вигнута брова Немез так і залишилася стояти знаком запитання. Вона очікувала, що радник нагадає, як вона схибила на Божегаї, але він мовчав. Натомість заговорив Ґіґес:
— Хіба в Паксі є щось, із чим ми не впоралися би, Раднику?
І знову чоловік у сірому розвів руками. За його спиною пасма густого туману то застеляли, то знову відкривали білі тіла на кам’яних плитах.
— Ктир, — коротко сказав він.
Немез зневажливо гмикнула на частоті 75 МГц.
— Я побила цю потвору без сторонньої допомоги, — зауважила вона.
Альбедо похитав головою, не стираючи з обличчя посмішки.
— Ні, — заперечив він. — Ти його не побила. Ти застосувала до нього гіперентропійний прилад, отриманий від нас, і відправила його на п’ять хвилин у майбутнє. Це не те ж саме, що побити.
— Абсолютний Інтелект більше не контролює Ктиря? — запитав Бріарей.
Альбедо знову розвів руками.
— Боги майбутнього більше не відкривають нам своїх таємниць, мій коштовний друже. Вони б’ються між собою, і шум їхньої битви луною котиться крізь часи. Якщо справа нашого бога повинна бути виконана тепер, нам доведеться зробити її самим. — Він обвів поглядом чотирьох близнюків. — Інструкції зрозумілі?
— Знайти дівчину, — сказала Сцилла.
— І що далі? — запитав радник.
— Вбити її на місці, — сказав Ґіґес. — Жодних зволікань.
— А якщо поруч будуть її послідовники? — запитав Альбедо. Усмішка його стала ще ширшою, бо тепер він пародіював уявного вчителя людських істот.
— Вбити їх, — сказав Бріарей.
— А якщо з’явиться Ктир? — сказав Альбедо, й усмішка зникла з його обличчя.
— Знищити його, — сказала Немез.
Альбедо кивнув.
— Ще якісь питання перед тим, як ми розійдемося?
— Скільки тут людських істот? — запитала Сцилла, махнувши рукою в бік тіл на плитах.
Альбедо постукав по підборіддю.
— Лише кілька мільйонів у цій секції тунелів. Але Лабіринт на цій планеті має ще багато тунелів. — Він знову посміхнувся. — І є ще вісім планет з лабіринтами.
Немез повільно повернула голову і подивилася в різних діапазонах на туман, що клубочився під стелею, на ряд кам’яних плит, що тяглися в неозору далечінь. Жодне тіло не мало температури вищої за температуру повітря в тунелі.
— І все це зробив Пакс? — запитала вона.
Альбедо коротко розсміявся на частоті 75 МГц.
— Звісно, — відказав він. — Навіщо Трьом Секторам Свідомості чи нашому майбутньому Абсінту накопичувати людські тіла в штабелях? — Він наблизився до тіла дівчини і постукав по одній з її замерзлих грудей. Повітря в тунелі було надто розрідженим, аби передавати звук, проте Немез здалося, що вона чує, як пальці стукають по мармуру.
— Ще питання? — сказав Альбедо. — Маю невдовзі важливу зустріч.
Не промовивши жодного слова на частоті 75 МГц чи на будь-якій іншій частоті, чотири клони розвернулися і повернулися до спускового апарата.
ДВАДЦЯТЬ ОФІЦЕРІВ ФЛОТУ ПАКСА ЗІБРАЛИСЯ на оперативну нараду в круглому конференц-залі під прозорим куполом на флагмані «Уриїл». Присутніми на нараді були капітани та перші помічники з усіх кораблів спеціального з’єднання ЗС «Гедеон». Серед перших помічників був і командор Гоґан Ліблер на прізвисько «Кабан». Тридцяти шести стандартних років віком, охрещений на Малому Ренесансі, народжений заново, нащадок могутнього в минулому клану землевласників Ліблерів, що володів колись майже двома мільйонами гектарів землі, а наразі — боргом біля п’яти марок на один гектар, Ліблер присвятив своє особисте життя служінню Церкві, а професійне — Флоту Пакса. Також він був шпигуном і потенційним убивцею.
52
Сцилла, Скілла — дочка Форкія й Гекати, красуня, у яку закохався морський бог Главк. Небайдужа до Главка чарівниця Кірка обернула Скіллу на морську потвору з шістьма парами ніг та шістьма собачими головами. Вона начебто жила в печері біля протоки між Італією та Сицилією. На протилежному березі протоки було житло Харібди, що стала потворою через ненажерливість. Скілла й Харібда нападали на всіх, хто пропливав Сицилійською протокою. У переносному сенсі вислів «бути між Скіллою та Харібдою» означає «бути одночасно під загрозою двох серйозних небезпек».
Ґіґес, або Ґіґ (пом. 652 до н. е.) — 1-й цар Лідії з династії Мермнадів у 685-652 рр. до н. е.
Бріарей — в давньогрецькій міфології один із сторуких велетнів, гекатонхейрів.