— Остаточне вирішення проблеми Вигнанців, — сказав, наче до себе, кардинал Лурдусамі.
Його Святість кивнув неуважно.
— Так, але не тільки це. «Redemptor Hominis» окреслить роль Церкви у визначенні майбутнього, дорогі друзі. В сенсі, визначить план дій на майбутнє тисячоліття.
«Матір Божа!» — подумав Великий Інквізитор.
— Пакс був корисним інструментом, — продовжував Його Святість, — проте грядуть дні, місяці та роки, коли ми мусимо закласти підвалини для того, щоби Церква почала відігравати більшу роль у житті кожного християнина.
«Тобто встановити над усіма світами, що входять до Пакса, щільніший контроль, — інтерпретував Великий Інквізитор, не підводячи очей, демонструючи побожне вслухання у слова Папи. — Але як? Яким чином?!»
Папа Урбан XVI знову посміхнувся. Кардинал Мустафа не вперше помітив, що посмішка Його Святості ніколи не поширювалася на його очі, і ті залишалися зболеними й настороженими.
— Коли енцикліку буде опубліковано, — зауважив Папа, — вона допоможе чітко зрозуміти, яку роль ми відводимо Священній Канцелярії, нашій дипломатичній службі, а також організаціям, які наразі не використовуються належним чином, як-от Opus-Dei, Папська Рада Справедливості і Миру та рада Cor Unum[62].
Великий Інквізитор намагався не виказати свого здивування. Cor Unum? Папська рада «Єдиним серцем», яка мала офіційну назву Pontificum Consilium «Cor Unum» de Humana et Christiana Progressione Fovenda, століттями була комітетом, що не мав жодної влади. Мустафа насилу пригадав ім’я голови ради. Кардинал де Нойє, здається. Дрібний гвинтик ватиканської машини. Така собі стара, котра до цього часу не мала жодного впливу на ватиканську політику. Чорт забирай, що тут коїться?
— Ми живемо в часи великих змін, — сказав кардинал Лурдусамі.
— Воістину так, — підтакнув Великий Інквізитор, пригадавши відповідне старовинне китайське прокляття[63].
Папа знову пішов стежкою між клумбами, а четвірці довелося його наздоганяти. Крізь захисний купол вільно проходив легенький вітрець, змушуючи тріпотіти золотаві квіти на майстерно сформованому дереві святодуба.
— У нашій новій енцикліці йтиметься також про проблему лихварства, що в наші дні стала особливо серйозною, — сказав Його Святість.
Великий Інквізитор ледь не завмер, наче вкопаний. Йому довелося зробити великий крок, щоби не порушити процесії. Ще важче було не змінитися в обличчі. Він фізично відчував, що отець Фарелл у нього за спиною шокований так само, як і він.
«Лихварство? — подумав Великий Інквізитор. — Церква уже три століття контролює бізнес у Паксі, а також торгівлю, яку веде Торговельна Гільдія. Ніхто не бажає повертатися до днів дикого капіталізму... не дозволить повернутися... але контроль цей м’який... А тепер планується зробити кроки, аби взяти все політичне й економічне життя під безпосередній суворий контроль? Може, Юлій... Урбан... із запізненням хоче скасувати цивільну автономію Пакса і торговельні привілеї Гільдії? А яку роль у цьому відіграють військові?»
Його Святість зупинився біля прегарного кущика — пишне блакитне листя та білі квіти.
— Тирлич з Іллірії чудово прижився[64], — промовив він з ніжністю. — Його подарував нам архієпископ Поскі з Галабії Пескос.
«Лихварство! — думки Великого Інквізитора геть змішалися. — Покарання відлученням... із втратою хрестоформи... за порушення жорстких правил торгівлі та норм прибутку. Пряме втручання Ватикану... Матір Божа...»
— Але ми запросили вас поговорити не про це, — перервав його думки Папа Урбан XVI. — Симоне Авґустине, будь ласка, поділися з кардиналом Мустафою тією тривожною інформацією, що ти отримав учора від розвідки.
«Вони дізналися про наших біошпигунів! — вдарило в голову Мустафі. Серце його закалатало. — Вони викрили наших агентів... довідалися, що Священна Канцелярія намагалася безпосередньо сконтактувати з Кордом... їм стало відомо про зондування кардиналів перед Конклавом... вони знають все!» — Вираз його обличчя не змінився: увага, зацікавленість, суто професійна стурбованість тим, що Його Святість назвав інформацію «тривожною».
Кардинал Лурдусамі наче зібрав докупи гору своє плоті, бо слова, що він промовляв, здавалося, йшли з його грудей чи з черева, а не з рота. Постать монсеньйора Одді, що стовбичила за могутньою спиною боса, нагадала Мустафі ті опудала, які він бачив дитиною на ланах Малого Ренесансу, планети переважно сільськогосподарської.
— Ктир повернувся, — розпочав кардинал Лурдусамі.
«Ктир?! До чого це тут?!» — зазвичай гострий розум Мустафи пробуксовував, не в змозі встежити за всіма вивертами та новими вкидами.
Він усе ще підозрював, що це пастка. Почувши, що Державний Секретар зробив паузу, чекаючи на його відповідь, Мустафа запитав:
— І військова адміністрація на Гіперіоні не може з цим упоратися?
Кардинал Лурдусамі похитав головою так енергійно, що затремтіли масивні щелепи:
— Демон з’явився не на Гіперіоні, Доменіко.
Мустафа зобразив відповідне здивування. З допитів капрала Кі він знав, що чотири роки тому цей монстр з’являвся на Божегаї, очевидно для того, щоби завадити вбити дівчинку на ім’я Енея. Щоб отримати цю інформацію, йому довелося сфальшувати смерть Кі та викрасти його після того, як він повернувся до Флоту. «Невже вони дізналися?! Чому вони зараз кажуть мені про це?» — думав він. Великий Інквізитор усе ще чекав, що метафорична сокира впаде на його дуже навіть реальну шию.
— Вісім стандартних днів тому, — вів далі Лурдусамі, — на Марсі з’явилося чудовисько, яке могло бути тільки Ктирем. Купа загиблих... всі померли істинною смертю, бо почвара виривала хрестоформи з тіл своїх жертв.
— На Марсі... — тупо повторив кардинал Мустафа. Він подивився на Його Святість, наче чекаючи на пояснення, навіть на заперечення почутого, але Понтифік заглибився у роздивляння пуп’янків на трояндовому кущі. Отець Фарелл, котрий тримався позаду, ступив було вперед, але Великий Інквізитор зробив помічникові знак залишатися на місці. — На Марсі? — перепитав він. Десятиріччями, можливо, сторіччями він не почувався таким дурнем, таким профаном.
Лурдусамі посміхнувся.
— Так, на одній із тераформованих планет з тієї ж системи, що й Стара Земля. До Падіння там розташовувався Центр Збройних Сил, але Пакс цю планету не використовує і нею не дуже цікавиться. Надто вона далека. Ти міг про це й не знати, Доменіко.
— Я знаю, де знаходиться Марс, — відповів Великий Інквізитор, і відповів різкіше, ніж хотів. — Просто я не розумію, як цей монстр, Ктир, міг там опинитися. — «І яким боком, чорти би вас забрали, це стосується мене?» — подумки додав він.
Лурдусамі поблажливо кивнув.
— Дійсно, наскільки нам відомо, Ктир раніше ніколи не залишав Гіперіон. Але тут немає жодного сумніву: цей терор на Марсі — його рук справа. Губернатор оголосив надзвичайний стан, а архієпископ Робесон особисто звернувся до Його Святості по допомогу.
Великий Інквізитор потер щоку, кивнув, засвідчуючи, що розуміє серйозність проблеми.
— А Флот Пакса?
— Частини, дислоковані в районах Старого Сусідства, звісно, були туди перекинуті, — сказав Державний Секретар. Тим часом Верховний Понтифік схилився над деревцем бонсай, простерши руку над крихітними покрученими гілочками, наче в благословенні. Здавалося, він не чув розмови кардиналів.
— На підмогу до цих космічних кораблів долучаться морські піхотинці та швейцарські гвардійці, — вів далі Лурдусамі. — Ми сподіваємося, що вони подолають і/або знищать цього демона...
«Матуся вчила мене ніколи не довіряти людині, яка вживає сполуку і/або», — подумав Мустафа.
— Безперечно, — промовив він уголос. — Я відслужу за них месу. — Лурдусамі посміхнувся.
Папа, що стояв, зігнувшись над низькорослим деревцем, кинув на них погляд.
62
Папська Рада Справедливості і Миру (лат. Pontificium Consilium de Iustitia et Pax) — дикастерія Римської курії. Основною діяльністю є проведення практичних досліджень для розвитку папської та єпископської соціальних доктрин Церкви. Зокрема до сфери інтересів Папської Ради належить усе, що стосується соціальної справедливості, етичного аспекту економічного розвитку, проблем довкілля. 6 січня 1967 р. Папа Римський Павло VI у motu proprio Catholicam Christi Ecclesiam заснував Папську комісію «Justitia et Pax» («Справедливість і мир»). У 1988 р. Папа Іван-Павло II підніс її до рівня Папської Ради.
Папська Рада Cor Unum (Єдиним Серцем) (лат. Pontificium Consilium Cor Unum) — дикастерія Римської курії. Заснована Папою Римським Павлом VI. Завданням Ради — «бути виразником дбання Церкви про нужденних, щоби сприяти загальнолюдському братерству та виявляти Христову любов», зокрема — координація дій, пов’язаних зі спеціальними гуманітарними ініціативами Ватикану у випадку стихійних лих.
63
Щоб ти жив у часи змін (англ. May you live in interesting times) — вислів в англійській мові, який нібито є перекладом китайського прокляття. Незважаючи на узвичаєність в англійській, та навіть і в українській, історія походження вислову недостовірна. Найближчий китайський вислів українською дослівно перекладається як «Краще бути собакою у мирні часи, ніж людиною у часи хаосу».
64
Іллірія, або Іллірик (дав.-гр. Ιλλυρια, Illyris, Illyrikon; лат. Illyricum) — країна в античний період у західній частині Балканського півострова, заселена племенами та кланами іллірійців, які говорили Іллірійськими мовами.