— Саме месу, — сказав Лурдусамі, і в цих двох коротких словах Мустафа розчув мурчання кішки, що грається з бідолашною мишкою. — Не можна заперечувати, що ця справа більше стосується компетенції віри, ніж Флоту. Ктир — як це було відкрито Його Святості через одкровення понад двісті років тому — дійсно є демоном, можливо, головним слугою Князя Темряви.
Мустафа ледь спромігся кивнути.
— Ми гадаємо, що лише Священна Канцелярія відповідно підготовлена й озброєна як духовно, так і фізично, щоби належним чином вивчити його появу... а також порятувати беззахисних мешканців Марса — чоловіків, жінок та дітей.
«Пішов ти нахуй!» — подумав Джон Доменіко кардинал Мустафа, Великий Інквізитор та Префект Священної Конгрегації Доктрини Віри, знаної також як Верховна Конгрегація Священної Інквізиції Єретичних Помилок. Автоматично він негайно проказав подумки формулу розкаяння за цю брутальність.
— Розумію, — сказав Великий Інквізитор уголос, нічого не розуміючи, але аплодуючи подумки винахідливості своїх ворогів. — Я негайно призначу комісію...
— Ні, ні, Доменіко, — сказав Папа, наблизившись до Beликого Інквізитора та торкаючись його руки. — Ти повинен вирушити туди вчасною персоною... негайно. Це... втілення демона... загрожує всій Церкві.
— Вирушити... — розгублено повторив Мустафа.
— Флот надає нам зореліт класу Архангел нового покоління, — сухо повідомив Лурдусамі. — На ньому є власний екіпаж з двадцяти восьми осіб, але ти можеш взяти з собою власних помічників та охорону... у кількості двадцять одна людина. Це не рахуючи тебе, звичайно.
— Звичайно, — сказав Мустафа. Він, нарешті, спромігся на посмішку. — Звичайно.
— Флот Пакса веде бій із тілесними агентами Сатани... з Вигнанцями... навіть цієї хвилини, коли ми тут розмовляємо, — сказав Лурдусамі. — Але на загрозу в особі цього демона має відповісти... і перемогти!., священна міць Церкви як такої.
— Звичайно, — сказав Великий Інквізитор. «Марс, — подумав він. — Найвіддаленіший прищ на самісінькій дупі людського всесвіту. Триста років тому з ним був зв’язок через лінію „світло+“, але тепер я буду відрізаний від усього впродовж того часу, що вони мене там протримають. Без розвідки. Без змоги керувати своїми людьми. І Ктир... Якщо цю почвару все ще контролює клятий Абсолютний Інтелект Корду, його могли запрограмувати вбити мене, тільки-но я там з’явлюся. Чудові перспективи». — Звичайно, — по-вторив він. — Ваша Святосте, коли я маю вирушити? Якщо в мене є кілька днів чи тижнів, я хотів би впорядкувати по-точні справи Священної Канцелярії...
Папа посміхнувся та поплескав Мустафу по плечі.
— Архангел чекає на тебе та на обраний тобою контингент сьогодні, Доменіко. Оптимальний час для старту — не пізніше, ніж за шість годин, так каже капітан корабля.
— Звичайно, — востаннє повторив кардинал Мустафа. Він опустився на одне коліно й поцілував перстень на руці Папи.
— Господь пребуде з тобою і захищатиме тебе, як завжди, — сказав Папа. Він торкнувся схиленої голови кардинала і промовив латиною звичну формулу благословення.
Після поцілунку персня на язику Мустафи залишився холодний і кислий смак каменя та металу. Він знову відчув захват від спритності тих, кого він думав перехитрувати й переграти.
НАГОДА ПЕРЕГОВОРИТИ З СЕРЖАНТОМ ҐРЕҐОРІУСОМ трапилася отцю-капітанові де Сойї лише в останні хвилини перед першим стрибком «Рафаїла» за кордони Загумінку.
Цей перший стрибок планувався як тренувальний — до планетної системи, що знаходилася на відстані двадцяти світлових років від Великої стіни. Сонцем цієї системи була зірка, що належала до спектрального класу К[65], як і Іпсилон Ерідана. Але на відміну від Іпсилон Ерідана, яка була помаранчевим карликом[66], ця зірка була червоним гігантом, як Арктур[67].
Спеціальне з’єднання ЗС «Гедеон» перемістилося на місце призначення без пригод, нові дводобові воскресальні ясла спрацювали бездоганно, і на третій день сім Архангелів гальмували в системі зірки-гіганта, відпрацьовуючи бойовий варіант гри в кота й мишку з дев’ятьма факельниками, оснащеними рушіями Гокінґа; ті прибули в систему раніше, здійснивши подорож з місяцями часу-в-борг. Факельники отримали наказ заховатися в системі, завдання Архангелів полягало в тому, щоби їх винюхати та знешкодити.
Три факельники причаїлися далеко в хмарі Оорта, блукаючи між протокометами з вимкненими рушіями, заглушеними передавачами, з усіма внутрішніми системами, налаштованими на найнижчий рівень шуму. «Уриїл» знайшов їх на відстані 0,86 світлового року і запустив по них три віртуальні гіперкінетичні ракети Гокінґа. Де Сойя разом із шістьома іншими капітанами стояв у тактичному просторі, сонце системи оберталося десь на рівні його пояса, а на рівні його грудей двохсоткілометрові термоядерні хвости сімох Архангелів залишали сліди, наче мітки від алмазного інструмента на чорному склі. Він спостерігав, як у хмарі Оорта виникали з туману, матеріалізувалися та знову розсіювалися голограми, як теоретичні гіперкінетичні ракети вийшли з простору Гокінґа, знайшли принишклі факельники, а тоді зафіксували на тактичному дисплеї-лічильнику два віртуальних знищення й одне попадання з серйозними пошкодженнями і... вірогідним знищенням.
Ця система не мала планет, але чотири факельники з тих, що залишилися, влаштували засідку в протопланетному акреційному диску[68], переміщаючись уздовж площини екліптики. «Ремиїл», «Гавриїл» та «Рафаїл» ударили по них із далекої дистанції, і знищення було зафіксовано раніше, ніж давачі факельників устигли помітити присутність Архангелів.
І, нарешті, два останні факельники сховалися в геліосфері зірки-гіганта, загорнувшись у стримувальні поля класу 10 та відводячи тепло крізь мононитки завдовжки у півмільйона кілометрів. Командування Флоту аж ніяк не схвалювало таких витівок під час модельованих оперативних навчань, але де Сойя мимоволі посміхнувся на зухвалість командирів цих двох кораблів: десять стандартних років тому він і сам, як пити дати, утнув би таку саму штуку.
Ці два факельники вирвалися з-поза К-зірки на повному форсажі, їхні поля викидали тепло у видимому спектрі, наче дві розпечені до білого протозірки вирвалися з гігантського материнського лона і кинулися на зближення з кораблями спеціального з’єднання, яке наразі протинало простір зоряної системи на швидкості три чверті від світлової. Найближчий до них корабель-Архангел — це був «Сариїл» — знищив їх, не зменшивши й на ерґ потужність свого захисного поля, що розгорнулося на сотню кілометрів попереду його носа, розчищаючи шлях серед космічної порожнечі, яка тут аж кишіла молекулами. На таких величезних швидкостях збій поля навіть на долю секунди мав би катастрофічні наслідки.
Адмірал Алдікакті пробурмотіла щось про «вірогідне» знищення цілей у хмарі Оорта, і кораблі розпочали швидке гальмування, вишикувавшись гігантською дугою навколо зірки-гіганта, даючи капітанам та помічникам змогу зібратися у тактичному просторі й обговорити змодельований бій, після чого кораблі з’єднання «Гедеон» повинні були переміститися на територію Вигнанців.
Де Сойя завжди вважав, що такі наради потрібні хіба що для понтів, а користі з них — як кіт наплакав. Тридцять з гаком чоловіків та жінок у паксівських мундирах стоять, наче гіганти, — або, в цьому випадку, сидять, наче гіганти, бо площина екліптики слугує за поверхню віртуального стола — й обговорюють удари по цілях, стратегію, хиби обладнання та боєготовність, а зірка класу К яскраво палає посеред космосу, а збільшені зображення кораблів повільно креслять ньютонові еліпси, залишаючи за собою червоні сліди, наче жаринки пропалюють ворс на чорному оксамиті.
Нарада тривала три години, і на ній дійшли висновку, що «вірогідне ураження» є незадовільним результатом: по таких складних цілях треба було випустити не менше п’яти гіперкінетичних ракет, пілотованих Штінтами, а ті ракети, що залишаться невикористаними після ураження всіх цілей, повернути на корабель. Далі обговорювалися витрати енергії, боєприпасів та необхідні резерви в такій операції, як ця, де поповнити запаси буде неможливо. Була напрацьована стратегія, згідно з якою один Архангел переміщається до зоряної системи за тридцять світлових хвилин до переміщення решти ескадри, слугуючи приманкою для всіх радарів та електронних давачів ворога. Тоді інші кораблі легко знищать цілі, без будь-якого «вірогідно».
65
зорі спектрального класу К є дещо холоднішими за наше Сонце. Вважається, що зорі цього спектрального класу є найпридатнішими для зародження та розвитку життя на планетах, які входять до їхніх планетних систем.
66
Помаранчевий карлик — зірка головної послідовності (спалює водень) спектрального класу К та V класу світності. Ці зірки перебувають посередині між червоними карликами (зірки спектрального класу М головної послідовності) та жовтими карликами (зірки спектрального класу G головної послідовності).
67
Арктур (α Волопаса, α Воо) — зірка нульової зоряної величини в сузір’ї Волопаса. Найяскравіша в Північній півкулі й четверта за яскравістю на всьому зоряному небі. Арктур — червоний гігант, у 28 разів більший і в понад 100 разів яскравіший за Сонце. Перебуває на відстані близько 36,7 світлових років від Землі. У середніх широтах Арктур видно взимку, навесні й улітку.
68
Акреційний диск — диск, що утворюється навколо зорі в результаті акреції (захоплювання небесним тілом речовини з довколишнього міжпланетного простору).
Протопланетний диск, проплід