Але теорія тут не спрацьовувала. Церква ніколи б не схвалила застосування окремих Штінтів із рівнем логічного мислення, достатнім, щоб виконати таке завдання. А до того ж командуванню флоту вдалося розробити таку стратегію нападу, з урахуванням особливостей воскресіння, що переваг за стороною оборони не залишалося. Просто кажучи, відтепер битви не мали відбуватися за домовленістю сторін. Було вирішено, що сім Архангелів мають обрушитися на ворога, наче караюча десниця Божа, закована в броню... І саме це вони наразі й робили.
Під час перших трьох стрибків спеціального з’єднання ЗС «Гедеон» до космічного простору Вигнанців корабель «Гавриїл» під командуванням матері-капітана Стоун переміщався до ворожої системи першим і різко гальмував, дозволяючи засікти себе всім електромагнітним, нейтринним та іншим детекторам великого радіуса дії. Ті розумово-обмежені Штінти, що знаходилися на борту «Гавриіїла», були здатні помітити та зареєструвати всі оборонні позиції та місця концентрації населення в системі й водночас моніторити переміщення між планетами неповоротких військових та торговельних кораблів Вигнанців.
За тридцять хвилин до системи переміщалися «Уриїл», «Рафаїл», «Ремиїл» «Михаїл» та «Рагуїл». Скинувши швидкість лише до трьох чвертей швидкості світла, кораблі з’єднання летіли кулями порівняно з черепашачою ходою факельників Вигнанців, що починали розганятися. Отримавши розвіддані та цілі з «Гавриїла», решта кораблів з’єднання «Гедеон» відкривала вогонь з озброєння, не обмеженого швидкістю світла. Удосконалені гіперкінетичні ракети з рушіями Гокінґа матеріалізувалися серед кораблів ворога та його населеними центрами, чи то точно вражаючи цілі на величезній швидкості, чи створюючи спрямовані плазмові або термоядерні вибухи масового враження. Тієї ж миті швидкісні зонди, обладнані рушіями Гокінґа, теж здійснювали стрибки до реального простору, випромінюючи, наче смертоносні морські їжаки, на всі боки звичайні ланцетні промені та пучки променів, знищуючи геть усе в радіусі ста тисяч кілометрів.
А тоді в хід ішла найжахливіша зброя: з кораблів-Архангелів в кільватері ракет та зондів виходили смертепроміні, вражаючи реальний простір, неначе жахливий блискавичний Меч Господній. Квінтильйони синапсів вигоряли та випаровувалися за одну мить. Десятки тисяч Вигнанців гинули, не довідавшись, що на них напали.
А після цього кораблі спеціального з’єднання ЗС «Гедеон» заходили в планетну систему, налаштувавшись на ближній бій, на остаточне знищення ворога.
ДО КОЖНОЇ З СІМОХ ЗОРЯНИХ СИСТЕМ, ОБРАНИХ ДЛЯ АТАКИ, спочатку запустили дронів з рушіями миттєвої дії, отримали підтвердження про присутність Вигнанців, попередньо визначилися з цілями. Кожна з систем мала свою назву, частіше за все лише позначку з літер та цифр у Новому виправленому загальному каталозі туманностей та зоряних скупчень, але командування на борту корабля-флагмана «Уриїл» надало сімом системам ще й кодові назви, які збігалися з іменами сімох архідемонів, згадуваних у Біблії.
Отець-капітан де Сойя вважав, що це вже трохи занадто, вся ця кабалістична нумерологія — сім архангелів, сім планетних систем, обраних за цілі, сім архідемонів, сім смертних гріхів. Але незабаром він теж узяв за звичку називати цілі цим шифром.
Отже, системи, по яких планувалося нанести удари, отримали назви: Бельфеґор (лінощі), Левіафан (заздрість), Вельзевул (обжерливість), Сатана (гнів), Асмодей (хтивість), Мамона (жадібність) та Люцифер (гордість).
Планетна система Бельфеґор оберталася навколо червоного карлика. Вона нагадала де Сойї систему Барнарда, але замість Світу Барнарда, чарівної, повністю тераформованої планети, наближеної до свого сонця, єдина планета системи Бельфеґор була газовим гігантом[71], схожим на занедбане дитя Зірки Барнарда, Вир. Навколо цієї безіменної газової планети розташувалися справжні цілі: дозаправні станції для факельників Вигнанців, що вирушали атакувати Велику Стіну Пакса, гігантські танкери, які сновигали між планетою та орбітальними верфями й ремонтними доками. Де Сойя атакував їх на «Рафаїлі», поза сумнівом перетворивши їх на орбітальну лаву.
Армада виявила, що більшість населених пунктів Вигнанців розташувалися в троянських точках позаду газового гіганта. Тут дрейфували десятки невеличких орбітальних лісів, де знайшли собі притулок десятки тисяч адаптованих до космосу «янголів». Наближення ЗС спеціального призначення змусило більшість із них розкрити свої силові крила, ловлячи слабкі промені червоного сонця у відчайдушній спробі врятуватися. Сім Архангелів сплюндрували ці вразливі екоструктури, знищили усі ліси, керовані астероїди та водопостачальні комети, не кажучи вже про янголів-Вигнанців, що згоріли, наче метелики в полум’ї свічки. Кораблі навіть не загальмували відчутно між точками переміщення в систему та із системи.
Друга система, Левіафан, попри своє вражаюче ім’я, виявилася системою білого карлика типу Сиріуса-Б[72], і лише дюжина астероїдів, що їх обжили Вигнанці, тулилася до його блідого вогнища. Тут не було жодної чисто військової цілі, схожої на ті, які де Сойя залюбки атакував у системі Барнарда: астероїди не мали оборони, можливо, ці скелі слугували пологовими будинками та житловими притулками для тих Вигнанців, які виявилися не готовими адаптуватися до вакууму та жорсткої радіації. Спеціальне з’єднання ЗС «Гедеон» знищило їх смертепроменями та попрямувало далі.
Третя система, що звалася Вельзевул, мала центром червоний карлик, схожий на зірку Альфа-Центавра С[73]. Навколо неї не було планет чи колоній, лише однісінька військова база Вигнанців, яка носилася в темряві на відстані близько тридцяти а. о. від свого сонця, а ще п’ятдесят сім кораблів Рою, заскочених під час заправки чи ремонту. Тридцять дев’ять із цих кораблів, різних за розмірами та озброєннями, починаючи від крихітних бій-розвідників до ударних кораблів класу Оріон, перебували в бойовому стані та ринули назустріч спеціальному з’єднанню ЗС «Гедеон». Сутичка тривала дві хвилини вісімнадцять секунд. Усі п’ятдесят сім кораблів Вигнанців разом із комплексом бази перетворилися на молекули і випарувалися або залишилися мертвими саркофагами. Жодний із Архангелів не зазнав ушкоджень. Спеціальне з’єднання перемістилося далі.
Четверта система, Сатана, не мала кораблів, тільки колонії-розплідники, розсіяні аж хмарою Оорта. «Гедеон» затримався в цій системі на одинадцять днів, перетворюючи янголів Люцифера на факели.
П’ята система, Асмодей, яка оберталася навколо симпатичного помаранчевого карлика К-типу, що не надто відрізнявся від Іпсилон Еридані, вислала на захист населеного пояса астероїдів безліч міжпланетних факельників, хвиля за хвилею. Архангели спалили та підірвали їх, хвиля за хвилею, не витрачаючи зайвих зусиль, бо вже добре напрактикувалися під час цієї операції. «Гавриїл» повідомив, що пояс налічує вісімдесят дві колонізовані скелі, населення яких, за оцінками, сягає півтора мільйона адаптованих та неадаптованих Вигнанців. Вісімдесят один астероїд знищили або опромінили смертепроменем з великої відстані, після чого адмірал Алдікакті наказала взяти полонених. Кораблі «Гедеона» заходилися гальмувати довгою, завдовжки чотири дні, кривою, і цей еліпс вивів їх знову до пояса астероїдів, до єдиної скелі, мешканці якої ще залишилися живими. Цей астероїд абрисами нагадував картоплину, чотири кілометри завдовжки й не більше кілометра завширшки в своїй найширшій частині, де вглиб кам’яної брили йшов кратер. Допплерівський радар показав, що астероїд рухається по кривулястій траєкторії, ще й хаотично перекидаючись, але навколо власної осі обертається таким чином, що зберігає силу тяжіння в одну десяту g. Георадар показав, що астероїд — пустотілий. Датчики зареєстрували присутність не менше десяти тисяч осіб. Стало зрозуміло, що знайдено пологовий астероїд Вигнанців.
Шість неозброєних хоперів злетіли з астероїда, намагаючись атакувати ескадру. «Уриїл» перетворив їх на плазму з відстані вісімдесят шість тисяч кілометрів. Тисяча янголів-Вигнанців, деякі з них із малопотужною лазерною зброєю та з автоматичними гвинтівками, розкрили свої крила та полетіли назустріч далеким ще паксівським кораблям витягнутою еліптичною траєкторією, галсами, проти сонячного вітру. Їхня швидкість була така мала, що подолати всю відстань забрало б у них кілька днів. «Гавриїл» отримав наказ випалити їх тисячею імпульсів когерентного світла.
71
газові гіганти (планети-гіганти, газові планети) — планети, які мають у своєму складі значну частку газу (водень і гелій). У Сонячній системі газовими гігантами є Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Найбільша наразі відома газова планета — це DENIS-P J082303.1-491201 Ь, виявлена в серпні 2013 р.
72
Білі карлики — зірки низької світності з масами, порівняними із масою Сонця. Назва пов’язана із кольором перших відкритих представників цього класу — Сиріуса В та 40 Ерідана В.
73
Альфа-Центавра